Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню, розробленню та
експериментальній перевірці психолого-педагогічних умов формування
готовності психолога до корекційно-відновлювальної роботи з
постраждалими від військової агресії в умовах повномасштабного воєнного
конфлікту та масової психотравматизації населення України.
У роботі обґрунтовано актуальність формування готовності психолога
як ключової умови ефективної психологічної допомоги, зумовленої масовою
травматизацією населення внаслідок військової агресії РФ, поширеністю
ПТСР (15–41% за даними ВООЗ 2025 р.), недостатньою підготовкою фахівців
до роботи з воєнною травмою, а також специфікою травматичного досвіду, що
вимагає комплексного підходу до навчання психологів.
Розкрито зміст і структуру готовності психологів до корекційновідновлювальної роботи з постраждалими, визначено її компоненти, критерії,
показники та рівні сформованості. Обґрунтовано методологічні засади
дослідження, що ґрунтуються на системному, компетентнісному,
діяльнісному, особистісно орієнтованому та психотравматологічному
підходах.
У межах дослідження розроблено авторську структуру готовності
психолога до корекційно-відновлювальної роботи з постраждалими від
військової агресії, яка представлена двома блоками взаємопов’язаних
компонентів: фундаментальними (мотиваційно-ціннісний та когнітивний) та
професійно-прикладними (операційно-діяльнісний, особистісний та
емоційно-регулятивний).
Структура професійної готовності психолога до корекційновідновлювальної діяльності з постраждалими від військової агресії є
універсальною, але адаптивною для різних груп постраждалих, таких як
військовослужбовці, внутрішньо переміщені особи (ВПО) та родини загиблих,
з акцентом на когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) для роботи з
посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) та групову терапію для
подолання ознак травми переміщення, враховуючи масштаби масової
психологічної травматизації в Україні яка зростає. Вона відзначається
логічною цілісністю, взаємозв’язаністю компонентів та практико
орієнтованим спрямуванням, що забезпечує поетапний розвиток готовності
психологів, інтеграцію теоретичних знань та практичних навичок у роботі з
травмою. Порівняно з європейськими моделями підготовки фахівців до роботи
з постраждалими, такими як наративна терапія травми (Herman J.L. та
методика EMDR (десенсибілізація та переробка рухами очей) (Shapiro F.),
запропонована структура доповнює їх елементами колективної травми,
характерної для воєнного конфлікту в Україні.
Особливу увагу приділено психолого-педагогічним умовам, як
ключовому інструменту реалізації структури професійної готовності
психолога до корекційно-відновлювальної діяльності з постраждалими від
військової агресії. Процес формування охоплює системну теоретичну
підготовку, спеціальну психологічну підготовку (практичний досвід під
супервізією, розвиток рефлексії, профілактику вигорання тощо) та
використання інтерактивних методів навчання. Вирізняльною рисою даної
структури є інтеграція психологічних механізмів (когнітивного засвоєння,
розвитку навичок, формування ідентичності та особистісної трансформації) у
процес підготовки, що сприяє розвитку резильєнтності та готовності до роботи
з колективною травмою.
Окремим підтвердженням практичної цінності розробок є навчальна
програма, яка здобула визнання у професійній спільноті. Програма включає
специфіку онлайн-консультування з розвитком віртуальної емпатії та
інструментів (Zoom, VR), з урахуванням обмежень екранного формату щодо
зчитування невербальних сигналів, що компенсується розвитком віртуальної
емпатії та адаптованими онлайн-протоколами КПТ.
У дисертації розкрито психологічні механізми формування готовності,
які забезпечують мотиваційну, емоційно-регулятивну та практичну підтримку
професійного розвитку психологів й сприяють зростанню їхньої
компетентності, резильєнтності й відповідальної професійної поведінки.
Проведено констатувальний, формувальний і контрольний етапи
психолого-педагогічного експерименту, результати якого підтвердили
ефективність розробленої структури та системи умов.
Дослідження проводилося з дотриманням етичних стандартів APA та
EFPA, з інформованою згодою респондентів, конфіденційністю та
дебрифінгом на вибірці 257 магістрантів-психологів (ЕГ – 25, КГ – 232;
демографія: 78 % жінок, вік 22–52 роки; критерії включення – студенти
магістратури без клінічного ПТСР; виключення – особи з гострою травмою
для уникнення ретравматизації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному
теоретичному й методичному обґрунтуванні процесу формування готовності
психолога до корекційно-відновлювальної роботи з постраждалими від
військової агресії.
