У дисертаційній роботі здійснено комплексне теоретичне обґрунтування та розроблено науково-методичні положення і практичні рекомендації щодо формування механізму розвитку агропромислових підприємств в умовах повоєнного відновлення України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення структурної трансформації аграрного сектору, підвищення його конкурентоспроможності, відновлення виробничого потенціалу та адаптації підприємств до умов високої невизначеності, що формуються під впливом воєнних руйнувань, інституційних змін і інтеграції до європейського економічного простору. Отримані результати відповідають поставленій меті та завданням дослідження, а також відображають положення наукової новизни, що забезпечує формування цілісного науково-методичного підходу до розвитку агропромислових підприємств у повоєнний період.
У процесі дослідження узагальнено теоретичні підходи до трактування розвитку агропромислових підприємств та обґрунтовано концептуальний підхід до їх розвитку в умовах структурної трансформації економіки. Розвиток інтерпретовано як процес зміни структурної позиції підприємства у системі створення доданої вартості з урахуванням багаторівневої взаємодії глобальних, національних і мікроекономічних факторів. Такий підхід дозволив визначити, що розвиток агропромислових підприємств залежить не лише від динаміки виробництва, але й від зміни їх ролі у ланцюгах створення доданої вартості, рівня технологічності, інтеграційних зв’язків та інституційних умов функціонування. У результаті виявлено ефект «пастки розвитку», за якого зростання виробництва, експорту та інвестицій не супроводжується структурною модернізацією, що призводить до закріплення сировинної моделі функціонування аграрного сектору. Систематизовано типи трансформацій розвитку агропромислових підприємств, зокрема інтеграцію, диверсифікацію та локалізацію, які визначають альтернативні траєкторії їх еволюції в умовах повоєнної трансформації економіки.
Удосконалено сутність механізму розвитку агропромислових підприємств шляхом його трактування як адаптаційної відкритої динамічної системи, у межах якої розвиток розглядається як нелінійна трансформація економічних зв’язків. Визначено, що функціонування такого механізму базується на взаємодії ресурсних, організаційно-управлінських, економічних, інституційних, інфраструктурно-логістичних та інформаційно-аналітичних складових, інтегрованих єдиним контуром управління. Обґрунтовано, що інформаційно-аналітична складова набуває системоутворюючого значення, оскільки забезпечує координацію, синхронізацію та проактивне управління розвитком підприємств в умовах невизначеності. Запропонований підхід дозволяє розглядати розвиток агропромислових підприємств як процес адаптаційно-трансформаційної динаміки, що передбачає перебудову економічних зв’язків та інтеграцію внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку.
Систематизовано чинники впливу на формування механізму розвитку агропромислових підприємств у повоєнний період та здійснено позиціонування країни за типом трансформаційних процесів. Встановлено, що визначальними для формування механізму розвитку є макроекономічні, інституційні, інвестиційні, інфраструктурні, технологічні та воєнно-ризикові чинники. Доведено, що їх взаємодія формує специфіку зовнішнього середовища функціонування агропромислових підприємств та визначає можливості трансформації експортного потенціалу. Позиціонування країни за типом трансформаційних процесів дозволило обґрунтувати напрями структурних змін агропромислового сектору, що передбачають поєднання інтеграційних та диверсифікаційних стратегій розвитку з урахуванням обмежень повоєнної економіки. Запропонований підхід створює теоретико-методичну основу для формування адаптаційного механізму розвитку агропромислових підприємств.
Досліджено роль інтеграційних утворень агропромислових підприємств як чинника повоєнного економічного відновлення. Обґрунтовано, що інтеграційні структури сприяють підвищенню ефективності використання ресурсів, забезпечують доступ до фінансових і технологічних можливостей, формують передумови для розвитку кооперації та створення доданої вартості. Встановлено взаємозв’язок між цілями економічної стабілізації, підвищенням ефективності діяльності підприємств і мотивами їх участі в інтеграційних утвореннях. Доведено, що інтеграційні процеси дозволяють мінімізувати ризики, підвищити інвестиційну активність та забезпечити відновлення виробничої інфраструктури. Отримані результати поглиблюють концептуальні положення щодо ролі інтеграційних утворень у формуванні механізму розвитку агропромислових підприємств у повоєнний період.
Розвинуто підхід до систематизації інструментів розвитку агропромислових підприємств у повоєнний період з урахуванням воєнних ризиків і потреб модернізації. Запропоновано групування інструментів розвитку за напрямами інституційного, інвестиційного, інноваційного, цифрового, логістичного та організаційного забезпечення.
