Дисертаційну роботу присвячено розробці теоретичних положень, науково-методичних підходів та практичних рекомендацій щодо управління інноваційним потенціалом підприємств в системі забезпечення їх економічної безпеки. У роботі інтегровано кадрові, фінансові, технологічні та правові складові інноваційного потенціалу й обґрунтовано механізми його перетворення на джерело довгострокової стійкості та конкурентоспроможності.
У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження, викладено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, окреслено особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію результатів дослідження і публікації.
У першому розділі «Теоретико-методичні засади управління інноваційним потенціалом підприємств у системі економічної безпеки» систематизовано наукові підходи до трактування інноваційного потенціалу та уточнено його місце у структурі економічної безпеки підприємства. Обґрунтовано авторське визначення інноваційного потенціалу як інтегрованої сукупності кадрових, фінансових, технологічних і організаційно-правових ресурсів та управлінських механізмів, здатних забезпечувати генерування й впровадження інновацій у відповідь на ринкові та інституційні виклики.
На основі критичного аналізу наукових підходів виокремлено системний, ресурсно-компетентнісний та трансформаційний підходи до розуміння інноваційного потенціалу. Встановлено, що в умовах BANI-середовища традиційні статичні моделі безпеки втрачають ефективність, що обумовлює необхідність переходу до превентивного управління. Особливу увагу приділено аналізу взаємозв’язку між інноваційним потенціалом та економічною безпекою підприємства, що дозволило визначити спільні детермінанти впливу, зокрема політичні, правові та соціокультурні чинники.
У роботі деталізовано структуру інноваційного потенціалу через ресурсну, компетентнісну та функціональну складові. Доведено, що інноваційний потенціал виступає зв’язувальною ланкою між операційною ефективністю та економічною безпекою, забезпечуючи адаптивність, ризикостійкість і здатність підприємства до довгострокового розвитку. Сформовано теоретичну модель взаємодії об’єктів і суб’єктів управління, яка враховує інституційні обмеження та динаміку ринкового середовища й створює підґрунтя для подальшого розроблення методичного інструментарію оцінювання та розвитку інноваційного потенціалу.
У другому розділі «Стан управління інноваційним потенціалом у системі економічної безпеки підприємств харчової промисловості» здійснено аналіз п’яти підприємств галузі: ТОВ «Компанія Ензим», ТОВ «Кормотех», ТзОВ «Лінксел», ТзОВ «Перша приватна броварня» та ПрАТ «ПБК «Радомишль». Досліджено структуру та динаміку витрат на НДДКР, співвідношення матеріальних і нематеріальних інновацій, кадрове забезпечення інноваційної діяльності, співпрацю з науковими установами, а також вплив інноваційної активності на час виведення продукту на ринок (TTM) та частку доходів від нових продуктів.
На основі отриманих результатів ідентифіковано дві моделі управління інноваційним потенціалом: інтегровану, що передбачає наявність R&D-підрозділів та поєднання внутрішніх і зовнішніх інновацій, та децентралізовану, у межах якої інноваційна діяльність інтегрована у поточні виробничо-управлінські процеси.
У результаті аналізу визначено три домінантні стратегії інноваційного розвитку підприємств галузі: консервативно-стабілізаційну, активно-системну та адаптивну. Встановлено, що підприємства з активно-системною стратегією характеризуються найвищими темпами інвестицій у НДДКР, розвитком власних дослідницьких компетенцій та скороченням TTM до одного року.
У третьому розділі «Удосконалення управління інноваційним потенціалом у системі економічної безпеки підприємства» розроблено комплекс методичних підходів до системного управління інноваційною діяльністю підприємств. Проведено порівняльний аналіз сучасних методологій управління інноваційними проєктами (Agile, Scrum, Lean, Kanban, Design Thinking) з урахуванням їх впливу на складові економічної безпеки підприємства, що дозволило визначити доцільність їх застосування у харчовій промисловості.
Систематизовано управління інноваційним потенціалом у розрізі базових функцій менеджменту: планування, організування, мотивування, регулювання та контролю. Розроблено класифікацію інноваційних профілів підприємств галузі, а також опитувальник і систему бального оцінювання для їх визначення, що дозволило здійснити типізацію підприємств та оцінити їх місце в інноваційному середовищі галузі.
Запропоновано методику формування інтегрального індексу інноваційної безпеки підприємства (ІІІБП), яка враховує стимулюючі й дестимулюючі фактори, нормалізацію показників та експертне визначення вагових коефіцієнтів. Запропонований інструментарій формує цілісну методологічну основу для переходу від фрагментарного до системного управління інноваційним потенціалом та забезпечення економічної безпеки підприємства.
