Дисертаційна робота присвячена розвитку теоретичних положень, удосконаленню
методичних підходів та розробленню практичних рекомендацій щодо формування
інноваційних засад управління зовнішньоекономічною діяльністю машинобудівних
підприємств України в умовах післявоєнного відновлення економіки та інтеграції до
європейського економічного простору. Особлива увага приділяється формуванню
інституційного та інфраструктурного середовища підтримки експорту, яке забезпечує
підвищення економічної безпеки та конкурентоспроможності машинобудівних
підприємств на міжнародних ринках.
Актуальність дослідження зумовлена глибокими структурними трансформаціями
економіки України, спричиненими військовою агресією та масштабними руйнуваннями
виробничої й транспортної інфраструктури. Машинобудівна галузь, яка традиційно
виступає одним із ключових секторів промисловості та формує значну частину
технологічного потенціалу держави, зазнала значних втрат виробничих потужностей,
логістичних зв’язків і ринків збуту. У таких умовах відновлення та подальший розвиток
експортної діяльності машинобудівних підприємств набуває стратегічного значення для
забезпечення макроекономічної стабільності, розвитку промисловості та інтеграції
України у глобальні виробничі ланцюги.
У дисертації здійснено комплексний аналіз теоретико-методологічних підходів до
дослідження зовнішньоекономічної діяльності підприємств, економічної безпеки
експорту та інноваційного управління в умовах глобалізації. Узагальнено наукові
підходи до трактування категорії зовнішньоекономічної діяльності, визначено її роль у
забезпеченні сталого розвитку промислових підприємств. Уточнено сутність
економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності машинобудівних підприємств,
яку визначено як здатність підприємства забезпечувати стабільність і результативність
експортної діяльності в умовах високої невизначеності, протидіючи внутрішнім і
зовнішнім загрозам.
У роботі досліджено еволюцію підходів до державної та наддержавної підтримки
експорту в умовах глобалізації та євроінтеграційних процесів. Проведено порівняльний
аналіз інституційних моделей підтримки експорту в Україні та країнах Європейського
Союзу. Встановлено, що ефективна експортна політика базується на поєднанні
державних інструментів фінансової підтримки, розвитку логістичної та митної
інфраструктури, а також створенні сприятливого інституційного середовища для
діяльності експортерів.
Особливу увагу приділено дослідженню сучасного стану та тенденцій розвитку
зовнішньоекономічної діяльності машинобудівних підприємств України у довоєнний,
воєнний та післявоєнний періоди. Проаналізовано динаміку експорту машинобудівної
продукції, зміни географічної структури зовнішньої торгівлі, а також вплив військових
дій на виробничий та логістичний потенціал підприємств. Визначено ключові проблеми
розвитку зовнішньоекономічної діяльності машинобудівних підприємств, серед яких:
руйнування логістичної інфраструктури, обмежений доступ до фінансових ресурсів,
нестабільність валютного ринку, підвищення транспортних витрат, а також посилення
конкуренції на міжнародних ринках.
У дисертації обґрунтовано роль інституційного середовища у забезпеченні
ефективного функціонування експортної діяльності підприємств. Систематизовано
інституції підтримки експорту, до яких віднесено державні органи влади, експортнокредитні агентства, торгово-промислові палати, міжнародні фінансові організації,
цифрові платформи та галузеві кластерні об’єднання. Визначено їх функціональні ролі
та механізми впливу на розвиток зовнішньоекономічної діяльності машинобудівних
підприємств.
Значну увагу приділено дослідженню інфраструктурного забезпечення експорту
машинобудівної продукції. Проаналізовано розвиток митної, транспортної, логістичної,
фінансової та цифрової інфраструктури, що забезпечує функціонування
зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Визначено основні напрями її
трансформації в умовах цифровізації економіки, інтеграції до митних систем
Європейського Союзу та впровадження спільного транзиту.
У роботі запропоновано концептуальний підхід до оцінювання рівня економічної
безпеки зовнішньоекономічної діяльності машинобудівних підприємств, що базується
на ідентифікації інституційних, інфраструктурних, фінансово-економічних та цифрових
складових. Сформовано систему показників для розрахунку локальних індексів та
удосконалено методику визначення інтегрального показника економічної безпеки
експорту.
