У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в розробці пропозицій щодо підвищення ефективності механізмів формування та реалізації антикорупційної політики України в координатах економічного розвитку.
У першому розділі дисертації «Теоретичні засади механізмів формування та реалізації антикорупційної політики в умовах економічного розвитку» здійснено теоретичний аналіз політики як відкритої багаторівневої системи з каскадними ефектами між підсистемами став можливим завдяки застосуванню системної, інституційної та функціональної перспективи в аналізі. Ці перспективи також зосереджувалися на важливості формальних та неформальних правил, підзвітності та стимулів, а також на основних функціях, які політика виконує у сферах повернення активів, правоохоронної діяльності, запобігання, контролю, освіти та моделювання поведінки. Також у теоретичній частині проаналізовано багатовимірну природу антикорупційної політики як соціально-економічного, управлінського, правового та культурно-етичного явища, а також поняття «корупція» та «антикорупційна політика» в її основних концепціях. Тож, антикорупційна політика є невід'ємною частиною системи державного управління з точки зору принципів, інституційних інструментів, організаційних механізмів, фінансових та культурно-етичних аспектів. Системний, інституційний і функціональний підходи, використані в даному дослідженні, дозволили оцінити антикорупційну політику як відкриту, багаторівневу систему каскадних ефектів між її підсистемами та всередині них. Крім того, вони визначають важливість формальних та неформальних правил, підзвітності та стимулів та основні функції політики у сфері повернення активів, кримінального правосуддя, запобігання, контролю, освіти та поведінкового моделювання.
У другому розділі дисертаційної роботи «Аналіз стану та особливостей реалізації антикорупційної політики в Україні» здійснено детальний аналіз стану та особливостей реалізації антикорупційної політики в Україні. Доведено багаторівневий характер нормативно-правового забезпечення, що поєднує міжнародні стандарти та національне законодавство, а також його фрагментарність, що потребує гармонізації та підвищення узгодженості із практиками ЄС і міжнародних організацій. Для забезпечення розподілу влади було визначено поліцентричну інституційну структуру, яка характеризується політичним підпорядкуванням, обмеженою гармонізацією та дублюванням компетенцій. Вона мала прямий вплив на реалізацію економічної безпеки держави шляхом ефективного проведення антикорупційної політики. Це пояснюється тим, що політика підвищує прозорість бюджетних потоків, сприяє рівноправній конкуренції та залучає інвестиції, тоді як високий рівень корупції дестабілізує фінансову систему та підвищує макроекономічні ризики. Особлива увага приділяється регулюванню надання гуманітарної та військової допомоги, прозорості державних закупівель, використанню інструментів цифрового моніторингу та участі громадськості.
У третьому розділі дисертаційної роботи «Напрями удосконалення механізмів антикорупційної політики в контексті економічного зростання» запропоновано шляхи модернізації антикорупційної політики та розробці інтегрованого механізму її реалізації у координатах національної економічної безпеки. В медах розділу було обґрунтовано інституційні засади модернізації, проведено систематизацію інституційних ризиків, запропоновано матрицю викликів і напрями інституційного реформування, доведено критичну роль автономії та професіоналізації органів, а також інтеграції цифрових платформ у процеси взаємодії. Виявлено стратегічні напрями модернізації і розроблено чотири взаємопов’язані блоки, які включають інституційне зміцнення, превенція, правозастосування та суспільна участь; обґрунтовано роль НАЗК як координатора превентивних заходів та цифрових аналітичних інструментів, визначено концепцію «операційної доброчесності» для оцінки ефективності органів. Крім того, було розкрито механізм реалізації антикорупційної політики на стратегічному, координаційному, правоохоронному, корпоративному та громадському рівнях; запропоновано цілісну модель інтегрованого механізму, яка поєднує державне регулювання, корпоративний контроль та цифрову аналітичну підзвітність. Введено інститут Уповноваженого з антикорупційної програми та єдиний національний реєстр корпоративних програм, що сприяє зниженню транзакційних витрат, гармонізації корпоративної доброчесності зі стандартами OECD і ЄС та підвищенню інвестиційної привабливості.
Ключові слова: публічне управління, корупція, антикорупційна політика, тіньова економіка, державна політика, державна політика протидії корупції, боротьба з корупцією в органах влади, антикорупційна система, правове регулювання, стратегії запобігання корупції, публічна служба, сучасні технології, доброчесність, громадська участь, етичні цінності.
