У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в удосконаленні механізмів публічного управління стратегічним потенціалом системи охорони здоров’я України в умовах реформ, цифровізації, воєнних і поствоєнних викликів. Теоретичне, методологічне та прикладне наповнення дослідження спрямоване на формування поліцентричної, адаптивної та соціально орієнтованої моделі управління, яка забезпечує стійкість і результативність системи охорони здоров’я.
У першому розділі дисертації «Теоретичні засади розвитку механізмів публічного управління стратегічним потенціалом системи охорони здоров’я» – Уточнено понятійно-категоріальний апарат, зокрема зміст понять «публічне управління у сфері охорони здоров’я», «стратегічний потенціал системи охорони здоров’я», «інституційна спроможність», «стратегічна стійкість», «адаптивне управління». Запропоновано авторське визначення стратегічного потенціалу як інтегрованої динамічної здатності системи охорони здоров’я забезпечувати довгострокову стійкість і ефективність через синергію кадрових, фінансових, інноваційних та інституційних ресурсів. Розроблено класифікацію механізмів публічного управління стратегічним потенціалом, яка охоплює адміністративно-організаційні, економічно фінансові, нормативно-правові, соціально-комунікаційні та аналітичні інструменти, а також удосконалено підхід до їх типологізації за рівнями управління – державним, регіональним і місцевим. Виявлено ключові фактори невизначеності (людські, технологічні, правові, економічні, соціальні) та обґрунтовано, що адаптація управлінських механізмів до таких
умов потребує поєднання інструментів стратегічного планування, цифрового моніторингу й розвитку кадрового потенціалу.
У другому розділі «Аналіз механізмів публічного управління стратегічним потенціалом системи охорони здоров’я України» – проведено комплексну оцінку функціонування галузі у 2014–2024 рр. у контексті децентралізації, фінансових реформ, цифровізації та воєнних викликів. Визначено етапи еволюції управління – довоєнний, воєнний і відновний періоди, розкрито зміну пріоритетів державної політики: від інституційного зміцнення та автономізації закладів до мобілізаційної спроможності, координації між рівнями влади та відновлення функціональної стійкості галузі. Проаналізовано інституційно-правовий механізм, трансформацію нормативного поля (закон «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», розвиток НСЗУ, впровадження принципу «гроші
йдуть за пацієнтом», розбудову eHealth). Досліджено фінансово-економічний механізм через аналіз структури витрат Програми медичних гарантій, механізмів співфінансування, залучення донорських коштів і міжнародної допомоги.
У третьому розділі «Напрями удосконалення механізмів публічного управління у сфері охорони здоров’я» – сформульовано систему науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення організаційних, фінансових, нормативних і аналітичних механізмів управління галуззю. На основі порівняльного аналізу моделей управління охороною здоров’я країн ЄС і ОЕСР (Beveridge, Bismarck, приватно-страхових, гібридних) обґрунтовано доцільність поєднання державної відповідальності, страхових інструментів і автономії закладів у межах поліцентричної системи управління. Запропоновано адаптаційні траєкторії європейського досвіду, зокрема: гармонізацію українського законодавства з директивами ЄС; розбудову медичного страхування; розвиток державно-приватного партнерства; упровадження інструментів performance-based financing; посилення кадрового потенціалу через програми health management. Розроблено концептуальну модель комплексного механізму управління стратегічним потенціалом, що включає п’ять взаємопов’язаних блоків - нормативно-правовий, організаційно-кадровий,
фінансово-економічний, інформаційно-аналітичний і соціально-комунікаційний - які функціонують у замкненому циклі “дані - аналіз - управлінська дія – перевірка результату – корекція”. Створено методику оцінювання ефективності публічного управління, яка базується на шести доменах (фінансова стійкість, кадрове забезпечення, інституційна узгодженість, цифрова зрілість, прозорість управління, задоволеність громадян) та передбачає інтегральний індекс ефективності.
Ключові слова: публічне управління, державна політика, механізми державного управління, охорона здоров’я, медичні послуги, система охорони здоров’я, медична реформа, управління системою ОЗ, медична інфраструктура, COVID-191, фінансування, війна, цифровізація, медичне страхування, кадровий потенціал.
