У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в розробці теоретико-методологічних засад і практичного інструментарію формування регіональних механізмів розвитку України на основі концепції смарт-спеціалізації, спрямованих на підвищення інноваційної активності, конкурентоспроможності та стійкості регіональних економік у воєнному та післявоєнному періодах.
У першому розділі дисертації «Теоретичні та методологічні засади розвитку смарт-спеціалізації в Україні» визначено сутність та дослідити еволюцію концепції смарт-спеціалізації; досліджено сучасні теорії застосування концепції смарт-спеціалізації для публічного управління регіональним розвитком в сучасних умовах та її типологію; охарактеризовано механізми застосування концепції смарт-спеціалізації та її функціональне призначення для публічного управління регіональним розвитком. Запропоновано обґрунтування концепції смарт-спеціалізації як багатоаспектної категорії, що поєднує в собі економічну модернізацію, управління знаннями та регіональну інноваційну політику.
В умовах українських реалій запропоновано на майбутнє повоєнного періоду теорію «сталого розвитку та зростання, інновацій та формування сприятливого безпекового середовища» для смарт-спеціалізації, що включає принципи безпековості, сталості, інноваційності та інклюзивності у виборі пріоритетних напрямків розвитку.
У другому розділі дисертаційної роботи «Стан та передумови формування регіональних механізмів розвитку смарт-спеціалізації в Україні» проаналізовано нормативно-правове та інституційне забезпечення реалізації концепції смарт-спеціалізації в сучасних умовах; здійснено аналіз стратегій розвитку регіонів та потенціалу регіонів України в сучасних умовах, оцінено рівень відповідності їхніх пріоритетів методології концепції; виявлено системні перешкоди реалізації смарт-спеціалізації на регіональному рівні, у тому числі правові, фінансові, кадрові, технологічні та організаційні.
Було виявлено, що нормативне забезпечення в Україні, незважаючи на значний потенціал для інтеграції S3, характеризується фрагментарністю, слабкою міжвідомчою координацією, обмеженим застосуванням EDP, недостатнім використанням кластерних інструментів та низкою інших проблем, повьязаних передусім із тривалими бойовими діями на території країни та супутніми політичними та соціально-економічними проблемами. Розроблено модель інституційної взаємодії між центральними органами влади (КМУ, Мінекономіки, МОН, Мінцифри, Мінфін), регіональними структурами управління та локальними акторами розвитку. Також було проведено аналіз існуючих стратегій регіонального розвитку, яке дозволило нам виявити помітні відмінності між регіонами у аспектах економічного розвитку, інфраструктури для інновацій, людських ресурсів, технологічної досконалості та масштабів збитків, завданих війною.
У третьому розділі дисертаційної роботи «Стратегічні напрями та інструменти розвитку регіональних механізмів смарт-спеціалізації» наведено кращі практики ЄС з розбудови смарт-спеціалізації у високотехнологічних галузях та регіонах і визначено можливості їх імплементації в Україні; розроблено пропозиції щодо формування регіональних стратегій смарт-спеціалізації на основі наявного потенціалу в повоєнному періоді на основі кращих практик ЄС; запропоновано напрямки удосконалення інституційно-організаційного механізму впровадження концепції смарт-спеціалізації в умовах діджиталізації.
Розроблено адаптовану до українських умов модель Triple Helix для формування регіональних стратегій смарт-спеціалізації, що передбачає аналітичну діагностику, кластерний аналіз, процедури EDP, формування дорожніх карт і системи індикаторів KPI. В ході дослідження було сформовано організаційно-інституційний механізм S3, що дозволив визначити місце відповідальних стейкхолдерів (зокрема центральних органів влади, регіональних адміністрацій, агенцій розвитку, університетів, кластерів, цифрових хабів та бізнесу) у процесі впровадження політики смарт-спеціалізації в Україні. До основних результатів, що формують новизну розділу, було віднесено розробку комплексної моделі цифрово-інституційної екосистеми управління S3 в Україні. Зазначена модель охоплює декілька надважливих етапів: 1) створення Національного центру моніторингу S3 при Мінекономіки; 2) запровадження відкритих аналітичних платформ, цифрових панелей та баз даних; 3) формування регіональних рад S3; 4) стандартизацію даних через Data Governance; 5) впровадження системи цифрового KPI-моніторингу; та 6) формування мережі Smart Innovation Hubs. Крім того, було створено дорожню карту цифрової інтеграції інституцій.
Ключові слова: публічне управління, державна політика, смарт-спеціалізація, міжнародні стандарти, регіон, регіональний розвиток, регіональна політика, розвиток, сталий розвиток, стратегія, інновації, громада, національна безпека, відбудова, цифровізація, воєнний стан.
