У дисертації розроблено теоретико-методичні положення та практичні рекомендації щодо формування й удосконалення системи управління конкурентоспроможністю сільськогосподарських підприємств в умовах сучасних економічних викликів.
У роботі систематизовано наукові підходи до трактування поняття «конкурентоспроможність підприємства». Визначено специфічні особливості аграрного виробництва, які впливають на формування конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Розкрито сутність системи управління конкурентоспроможністю сільськогосподарських підприємств як сукупності взаємопов’язаних організаційно-управлінських структур, механізмів і процесів, спрямованих на забезпечення та розвиток конкурентних переваг підприємства в довгостроковій перспективі. Обґрунтовано структуру цієї системи, яка включає підсистему взаємодії із зовнішнім та внутрішнім середовищем, керуючу підсистему, що охоплює організаційну структуру, корпоративну культуру, технологію прийняття управлінських рішень і механізми контролю, а також керовану підсистему, до складу якої входять ресурсний потенціал, бізнес-процеси, інструменти забезпечення якості продукції та механізми ринкової взаємодії. Удосконалено методичні підходи до дослідження системи управління конкурентоспроможністю сільськогосподарських підприємств. Запропоновано поетапну методику дослідження, яка охоплює підготовчий, аналітичний та імплементаційний етапи.
Здійснено аналіз сучасного стану управління конкурентоспроможністю сільськогосподарських підприємств України. На прикладі сільськогосподарських підприємств Львівської області проведено діагностику системи управління конкурентоспроможністю та встановлено значний вплив масштабів господарювання на рівень конкурентних переваг підприємств. Виявлено основні проблеми, що стримують формування ефективної системи управління конкурентоспроможністю.
Розроблено методичний підхід до діагностики системи управління конкурентоспроможністю сільськогосподарських підприємств, який базується на врахуванні інституційно-правових, структурно-організаційних, фінансово-економічних, виробничо-технологічних, маркетингово-ринкових, кадрово-управлінських та природно-екологічних детермінант. Удосконалено методику оцінювання конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств шляхом поєднання інтегрального міжгосподарського оцінювання з аналізом динаміки внутрішнього конкурентного потенціалу підприємства. В основу методики покладено систему нормалізованих фінансово-економічних показників, які агрегуються в інтегральний індекс конкурентоспроможності. Практична апробація методики підтвердила її ефективність для визначення конкурентних позицій підприємств, рейтингування суб’єктів господарювання та виявлення джерел конкурентних переваг і фінансово-економічних дисбалансів. Обґрунтовано напрями удосконалення системи управління конкурентоспроможністю сільськогосподарських підприємств на засадах системного підходу до управління бізнес-процесами. Запропоновано модель системи управління, що включає інституційний блок, інформаційно-аналітичну підсистему прийняття управлінських рішень та структурно-функціональний апарат, який охоплює фінансово-економічну, виробничо-господарську, інноваційно-технологічну, кадрово-інтелектуальну та маркетингово-ринкову складові. Розроблено комплекс організаційно-економічних заходів щодо підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Запропоновано рекомендації щодо формування ефективної маркетингової стратегії сільськогосподарських підприємств, які передбачають створення сучасної інформаційно-аналітичної бази, використання інструментів цифрового маркетингу, CRM-систем, технологій SMM-просування, удосконалення збутової політики, диверсифікацію каналів реалізації продукції та формування сильного бренду підприємства.
