Об’єкт дослідження — хутрові вироби України середини ХХ — початку ХХІ століття як складова декоративно-прикладного мистецтва, дизайну одягу та матеріально-художньої культури. Предмет дослідження — художньо-стилістичні домінанти хутрових виробів України, особливості їх формотворення, силуетно-пластичні, колористичні, фактурні, декоративні, технологічні та образно-асоціативні характеристики у контексті розвитку традиційного кушнірства, фабричного виробництва, авторського проєктування та сучасних дизайнерських практик. Мета дослідження — виявити, систематизувати та науково обґрунтувати художньо-стилістичні домінанти хутрових виробів України середини ХХ — початку ХХІ століття, визначити їхню роль у формуванні художнього образу, пластики, композиційної структури й стильової своєрідності виробів з хутра. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення основних завдань у процесі опрацювання мистецтвознавчих, етнографічних, історико-культурних, краєзнавчих, технологічних і дизайнерських джерел використано комплекс методів, що відповідають системному мистецтвознавчому підходу до аналізу предмета дослідження: історико-культурний метод; порівняльно-історичний метод; метод мистецтвознавчого аналізу; формально-стилістичний аналіз; композиційно-пластичний аналіз; типологічний метод; структурно-семіотичний підхід; методи систематизації, узагальнення та порівняння. Застосування цих методів дало змогу простежити історичний розвиток хутрових виробів, виявити їхні основні художньо-пластичні та художньо-стилістичні ознаки, а також визначити специфіку взаємодії матеріалу, форми, конструкції, кольору, фактури, декору, технології та образу. Наукова новизна дослідження визначена метою та комплексом поставлених завдань і полягає в тому, що вперше здійснено системне мистецтвознавче дослідження художньо-стилістичних домінант хутрових виробів України середини ХХ — початку ХХІ століття. У роботі хутровий виріб розглянуто не лише як предмет одягу утилітарного призначення або результат ремісничого чи промислового виробництва, а як цілісний художній об’єкт, у якому матеріал, силует, конструкція, колір, фактура, декор, технологічні прийоми та образно-асоціативний зміст формують взаємозалежну систему художньої виразності. Вперше обґрунтовано роль матеріалу як фундаменту композиції хутрового виробу та одного з провідних чинників формотворення. Визначено, що морфологічні властивості хутра — довжина ворсу, густота, напрям росту волосу, блиск, м’якість, пластичність, вага, фактурна неоднорідність — безпосередньо впливають на силует, конструктивне рішення, характер декору, колористику та загальне художнє сприйняття виробу. У дисертації систематизовано основні засоби формування стилістики хутрових виробів: матеріал, силует, конструкцію, колір, фактуру, декор і технологічні прийоми обробки хутра. Виявлено особливості трансформації художнього образу хутрового виробу від традиційного кушнірства до фабричного виробництва, авторського дизайну та сучасних проєктних практик. Запропоновано типологію образно-асоціативних моделей хутрових виробів, серед яких виокремлено фольклорно-архетипний, класично-референтний, модульно-трансформативний та авангардно-експериментальний типи. З’ясовано, що фольклорно-архетипний тип ґрунтується на переосмисленні традиційних форм кожуха, кептаря, безрукавки та інших виробів з хутра; класично-референтний тип пов’язаний із позачасовими формами хутрового одягу; модульно-трансформативний тип виявляється у змінних, двосторонніх, реконфігуративних і багатофункціональних моделях; авангардно-експериментальний тип характеризується активним використанням асиметрії, контрасту фактур, інтарсії, мозаїки, декоративних експериментів і нових образних рішень. Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів у подальших наукових працях з мистецтвознавства, історії декоративно-прикладного мистецтва, дизайну одягу, художньої обробки шкіри та хутра, а також у навчальному процесі мистецьких закладів освіти. Основні положення дисертації можуть бути застосовані під час викладання дисциплін, пов’язаних із композицією, формотворенням, проєктуванням одягу, історією костюма, матеріалознавством, декоративним мистецтвом і сучасним дизайном.
