Об’єкт дослідження – відреставровані пам’ятки архітектури. Предмет дослідження – оціночні підходи, принципи та методи збереження, відтворення та експонування художньо-естетичного оздоблення пам’яток образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, відреставрованих наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. Мета дослідження – концептуалізація та систематизація еволюції уявлень про декоративність в архітектурно-реставраційній практиці кінця ХХ – початку ХХІ століття, а також теоретичне обґрунтування принципів збереження та інтеграції декоративних елементів конкретних відреставрованих пам’яток як носіїв темпорально-семантичного ресурсу локального історико-культурного середовища на прикладі об’єктів міст Східної Галичини. Методологія дослідження побудована на комплексі міждисциплінарних підходів, які сформовано на перетині мистецтвознавства, теорії архітектури та реставрації. Застосовано загальнонаукові методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, систематизація), емпіричні (порівняння, опис, анкетування), а також порівняльно-історичний, історіографічний, історико-генетичний, системний, соціокультурний, компаративний методи та метод ситуаційного аналізу (case study). Наукова новизна полягає у аналізі стану реставраційної діяльності кінця ХХ на початку ХХІ століття, формуванні концепцій декоративності в реставрації пам’яток архітектури Східної Галичини, реставрованих наприкінці ХХ початку ХХІ століття, вивченні та аналізі суспільної думки про реставрацію пам’яток архітектури для встановлення взаємозалежності між очікуванням громади та сучасними тенденціями реставрації. Уперше сформульовано поняття концепції декоративності в реставрації; здійснено комплексний аналіз явища декоративності архітектури; проведено порівняння підходів різних країн до реставрації декору архітектурних пам’яток (України, країн Західної Європи та Японії); проаналізовано семантичний аспект декоративності архітектури; проведено аналіз реставраційних підходів щодо збереження декоративних елементів архітектурних пам’яток Східної Галичини; розроблено методику формування концепцій декоративності в реставрації; сформовано концепції декоративності в реставрації кінця ХХ початку XXI століття; охарактеризовано особливості концепцій декоративності в реставрації кінця ХХ початку XXI століття в Східній Галичині; встановлено вплив зв’язку суспільної думки та пріоритетних цілей реставрації будівель. Теоретичне значення роботи – розширення мистецтвознавчих уявлень про концепції декоративності в архітектурно-реставраційній практиці кінця ХХ – початку ХХІ століття, її іконографічні, стилістичні та семантичні особливості. Практичне значення роботи – збагачення понятійного апарату сучасного мистецтвознавства через глибинну концептуалізацію термінів «декоративність в реставрації» та «темпорально-семантичний ресурс міського простору». Запропонований аналіз декору архітектурних пам’яток як візуального коду ідентичності може бути використаним у мистецтвознавчих прикладних дослідженнях процесів деколонізації та дерадянізації простору. Матеріали та висновки роботи можуть бути використані під час укладання енциклопедичних видань, академічної історії українського мистецтва та архітектури кінця ХХ – початку ХХІ століття, наукових каталогів пам’яток локального та загальнонаціонального значення. Основні положення дослідження можуть бути використані у викладанні освітніх курсів за спеціальностями “Мистецтвознавство”, “Культурологія”, “Реставрація творів мистецтва”, “Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація”.
