Наукова робота присвячена вирішенню актуального наукового завдання стоматології – підвищення ефективності лікування пульпітів тимчасових зубів, шляхом ранжування діагностичних кластерів постановки діагнозу та вибору методу лікування, що базується на індивідуалізації підходів до вибору антисептичного засобу для стерилізації канальної системи з урахуванням особливостей мікробіоти.
У структурі наявних методів лікування та антисептичної обробки кореневих каналів не приділено достатньо уваги різновидам мікроорганізмів при різних формах пульпітів (гостра чи хронічна), а також не врахована їх чутливість до різних груп антисептичних засобів. Під час проведення контент-аналізу медичної документації нами було проаналізовано 1025 медичних карток, з яких 480 дітей (46,83%) у віці 5–6 років та 545 дітей (53,17%) у віці 7–11 років.
В ході проведеного дослідження нами були визначені особливості мікробіоти кореневих каналів 156 зубів при гострих та хронічних формах пульпітів. При гострому дифузному пульпіті у 100% були ідентифіковані Streptococcus viridans, Staphylococcus aureus серед 25 пацієнтів (83,3%), Streptococcus pneumoniae серед 18 пацієнтів (60%), Enterobacter spp. серед 23 пацієнтів (76,6%), Enterococcus faecalis у 21 пацієнта з даною формою пульпіту (70%) серед 30 осіб з відібраним діагнозом. При гострому гнійному пульпіті у 100% були висіяні S. viridans, Neisseria sicca серед 15 пацієнтів (37,5%), Providencia spp. серед 29 пацієнтів (72,5%), E. faecalis у 23 пацієнтів з даною формою пульпіту (57,5%), Actinomyces spp. серед 31 пацієнта (77,5%), Escherichia coli у 18 пацієнтів (45%) серед 40 осіб з відібраним діагнозом. При хронічному фіброзному пульпіті у 100% були висіяні S. viridans, Streptococcus pyogenes серед 18 пацієнтів (81,8%), Staphylococcus saprophyticus серед 22 пацієнтів (100%), Enterococcus faecium серед 17 пацієнтів (77,3%), Klebsiella oxytoca у 14 пацієнтів з даною формою пульпіту (63,6%), Candida albicans у 16 пацієнтів (72,7%) серед 22 осіб з відібраним діагнозом. При хронічному гіпертрофічному пульпіті у 100% були висіяні S. viridans, S. saprophyticus серед 22 пацієнтів (75,8%), Citrobacter spp. у 12 пацієнтів з даною формою пульпіту (41,4%), Micrococcus spp. у 15 пацієнтів (51,7%) серед 29 осіб з відібраним діагнозом. При хронічному гангренозному пульпіті у 100% були висіяні S. viridans, S. saprophyticus серед 35 пацієнтів (100%), C. albicans у 17 пацієнтів з даною формою пульпіту (48,6%), Actinomyces spp. у 27 пацієнтів (77,1%), E. faecium серед 24 пацієнтів (68,6%), Citrobacter spp. у 19 осіб (54,3%) серед 35 обстежених з відібраним діагнозом.
Мікроорганізмами-індикаторами, що можуть визначати тип захворювання наступні: для гострого серозного дифузного пульпіту – це S. aureus, Enterobacter spp. та S. pneumoniae; для гострого гнійного пульпіту – це Providencia spp, E.coli та N. sicca; для хронічного фіброзного пульпіту цими мікроорганізмами є – S. pyogenes, K. oxytoca; та для хронічного гіпертрофічного пульпіту – Micrococcus spp. Хронічний гангренозний пульпіт не має специфічної для нього мікрофлори.
Відповідно до проведеного комплексного аналізу даних вдалося встановити антисептики з максимальною дією проти всіх досліджених видів мікроорганізмів, а саме: 5% спиртовий розчин йоду, 0,05% олійний розчин креозоту. Більшість мікроорганізмів чутливі до 2% водного розчину хлоргексидину біглюконату, та окремі мікроорганізми чутливі до 3% та 5% водних розчинів гіпохлориту натрію.
Для постановки діагнозу пульпітів тимчасових зубів нами були розроблені окремі діагностичні кластери, які враховують всі особливості проведення суб’єктивного та об’єктивного обстеження дітей та допомагають з точністю поставити діагноз та обрати доцільний метод лікування. Перший кластер критеріїв постановки діагнозу пульпіту тимчасових зубів у дітей включав дані суб’єктивного анамнезу, котрий базувався на застосуванні розробленого нами анкетування. Другий діагностичний кластер включав дані об’єктивного обстеження. Третій діагностичний кластер включає додаткові діагностичні методи обстеження, до яких віднесено променеві методи.
Також одним із наших завдань було складання алгоритму вибору методу лікування пульпітів з урахуванням всіх попередньо описаних кластерів. При цьому основними діагностичними критеріями вибору методу лікування пульпітів відзначено: форма пульпіту; стадія розвитку кореня ураженого зуба; стан здоров'я органів порожнини рота; вік пацієнта.
Ключові слова: стоматологія, карієс, поширеність та інтенсивність карієсу, гігієна порожнини рота, ускладнений карієс, пульпіт, мікробіота кореневих каналів зубів, антисептики, антисептична обробка кореневих каналів, ранжована структурно-логічна схема, статистичне ранжування, кореляційні залежності.
