Дисертаційна робота присвячена встановленню видового складу, поширеності та розвитку основних хвороб кукурудзи, оцінюванню реакції сучасних гібридів на ураження патогенами та вдосконаленню заходів обмеження їх шкідливості в умовах Західного Лісостепу України. Актуальність дослідження зумовлена посиленням фітопатологічних ризиків унаслідок кліматичних змін, інтенсифікації технологій вирощування та розширення посівних площ кукурудзи.
Дослідження проводили у 2022–2025 рр. у польових і лабораторних умовах із використанням фітопатологічних, агрономічних і статистичних методів. Вивчали гібриди EXPM 012, Адевей, Р 8834, ЮНІ 3511, ДК 315, ДКС 3805, ДКС 3730 та РЖТ Ліпеккс. Визначали поширеність і розвиток хвороб у різні фази органогенезу, реакцію гібридів на ураження, технічну ефективність фунгіцидів, їх вплив на врожайність та економічну доцільність застосування.
Встановлено, що у посівах кукурудзи домінують хвороби грибної етіології. Основу патологічного комплексу становили північний гельмінтоспоріоз, пухирчаста сажка, фузаріозні стеблові гнилі, пліснявіння насіння і сходів. У структурі мікобіоти насіння переважали Alternaria spp. — 18,7 %, Penicillium spp. і Cladosporium spp. становили 4,5–5,1 %, Fusarium spp. — близько 2,7 %, інші гриби — до 2,0 %. Частка гельмінтоспоріозу в комплексі хвороб становила 27–40 %, пухирчастої сажки — 21–30 %, фузаріозних стеблових гнилей — 19–23 %, пліснявіння насіння і сходів — 9–15 %.
Розвиток хвороб спричиняв зменшення асиміляційної поверхні, порушення фізіолого-біохімічних процесів, погіршення наливу зерна, вилягання рослин і зниження якості продукції. На ранніх етапах вегетації рівень ураження був незначним, а максимальні показники більшості патологій відмічали у фазі від викидання волоті до дозрівання.
Поширеність летючої сажки у фазі дозрівання становила 1,8–7,5 %. Найбільше уражувалися EXPM 012 і ДКС 3805, найменше — РЖТ Ліпеккс. Поширеність пухирчастої сажки не перевищувала 3,3 %, розвиток — 1,5 %; найбільш сприйнятливим був ЮНІ 3511, найменш ураженим — ДК 315. Поширеність стеблових гнилей досягала 10,3 %, розвиток — 6,5 %. Найвищий рівень ураження відмічено у ДК 315, EXPM 012 і ЮНІ 3511, найнижчий — у Р 8834.
Для фузаріозу качанів встановлено значну міжгібридну мінливість. Найвищі показники поширеності та розвитку виявлено у Р 8834 — 20,8 і 11,9 %, найнижчі у РЖТ Ліпеккс — 6,9 і 4,0 %. Поширеність хвороби знизилася від 14,3 % у 2022 р. до 11,8 % у 2025 р. Гельмінтоспоріоз був домінуючою хворобою: його поширеність досягала 16,8 %, розвиток — 8,1 %. Найбільш сприйнятливим був EXPM 012, найстійкішим — ДК 315.
Доведено залежність розвитку хвороб від гідротермічних умов. Підвищена кількість опадів і висока відносна вологість у червні–серпні сприяли розвитку гельмінтоспоріозу, а надлишкове зволоження наприкінці літа та восени — фузаріозних уражень і стеблових гнилей.
Оцінено ефективність фунгіцидів Абакус SE, 1,5 л/га, та Аканто плюс, 0,75 л/га. Проти гельмінтоспоріозу одноразове застосування Абакус SE забезпечувало ефективність 41,8–46,0 %, дворазове — 59,1–62,2 %. Для Аканто плюс ці показники становили відповідно 44,9–55,0 і 66,2–71,1 %. Найефективнішою була комбінована схема Абакус SE + Аканто плюс — 74,5–79,2 %. Проти фузаріозу ефективність одноразового і дворазового застосування Абакус SE становила 40,7–44,1 і 46,4–53,7 %, Аканто плюс — 37,4–46,1 і 47,9–55,9 %, комбінованої схеми — 63,6–69,8 %.
Фунгіцидний захист забезпечував приріст урожайності 0,44–1,11 т/га, причому найвищий приріст отримано за комбінованого застосування препаратів. Рентабельність захисних заходів становила 250–372 %, що підтвердило їх економічну доцільність.
За результатами досліджень удосконалено систему захисту кукурудзи від основних хвороб у Західному Лісостепу України. Вона передбачає використання відносно стійких гібридів, своєчасне застосування фунгіцидів у критичні фази розвитку та поєднання хімічного захисту з іншими елементами інтегрованої технології вирощування.
