У дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуальної проблеми – підвищення ефективності профілактики та лікування травми нижнього альвеолярного нерва (IAN) у пацієнтів зі скелетними аномаліями прикусу шляхом розробки нових методів інтраопераційної терапії з використанням плазми, збагаченої факторами росту, та дексаметазону фосфату 0,4 %.
Нейропатія нижнього альвеолярного нерва є серйозним ускладненням в ортогнатичній хірургії та за даними наукової літератури трапляється у 9-85% випадків. Причинами нейросенсорних порушень є близьке розташування лінії остеотомії відносно нижньощелепного каналу під час виконання сагітальної площинної остеотомії (SSO) нижньої щелепи. Із симптомів, що виникають на фоні ускладнення, пацієнти найчастіше відмічають анестезію, парестезію, рідше дізестезію, гіпоалгезію, гіпералгезію, алодинію та інші. У більшості випадків чутливість спонтанно відновлюється протягом 6 місяців після операції, але якщо симптоми спостерігаються через 1 рік, нейросенсорні розлади набувають перманентного характеру та викликають у пацієнтів значне зниження якості життя.
Дослідження було спрямоване на визначення клінічно та прогностично несприятливих варіантів топографії нижньощелепного каналу, аналіз предикторів розвитку післяопераційної нейропатії – ступеню експозиції IAN, його локалізацію відносно проксимального і дистального фрагментів нижньої щелепи при виконанні SSO, величину та напрямок переміщення нижньої щелепи, розробку й обґрунтування нових методів інтраопераційної терапії з використанням аплікації дексаметазону фосфату 0,4 % та внесенням плазми, збагаченої факторами росту, клінічну оцінку нейросенсорних порушень і аналіз їх кореляцій із лабораторними показниками факторів росту (GFs).
Дизайн дослідження був схвалений Комісією з питань біоетичної експертизи та етики наукових досліджень при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця.
Програма даного дослідження була структурована у чотири взаємопов’язані етапи – аналітичний, клініко-експериментальний, клінікодіагностичний та лабораторний, послідовне виконання яких забезпечило комплексну оцінку проблеми з позиції системного підходу та узагальнення отриманих результатів.
На першому етапі був проведений аналіз джерел сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури щодо частоти виникнення , клітинно – молекулярних механізмів ушкодження IAN, факторів ризику розвитку нейропатії після виконання SSO нижньої щелепи, можливих методів профілактики, терапії та клінічної діагностики в післяопераційному періоді – переваги й недоліки.
В основу другого етапу покладено проспективне контрольоване рандомізоване дослідження 44 пацієнтів віком від 18 років (середній вік 30,4±7,8 років) з різними скелетними класами аномалій прикусу, яким за допомогою навігаційних хірургічних шаблонів було виконано 88 SSO нижньої щелепи однією операційною командою за однаковою методикою. Для чіткої оцінки ушкодження IAN була модифікована класифікація типів його оголення (NE): 1 – менше 50% нерва візуалізується в дистальному кістковому фрагменті, 2 – більше 50% візуалізації нерва в дистальному кістковому фрагменті, 3 – нерв повністю знаходиться в проксимальному сегменті нижньої щелепи, також враховувались показники величини та напрямку переміщень кісткових фрагментів за даними конусно-променевих комп’ютерних томографій (КПКТ). Встановлено, що вираженість нейросенсорних порушень в післяопераційному періоді залежала від ступеня оголення нерва, його топографічного розташування (ρ=0,532; p<0,001) та від величини переміщення нижньої щелепи (ρ=0,446; p<0,001).
Був розроблений та впроваджений в протокол оперативного втручання алгоритм інтраопераційної терапії IAN. Після виконання остеотомії та мобілізації кісткових фрагментів на ділянку оголеного IAN була застосована аплікація дексаметазону фосфату 0,4% (4 мг/1 мл) на марлевій турунді протягом 10 хвилин з наступним внесенням 2 фракції (F2) плазми, збагаченої факторами росту (PRGF), виготовленої за технологією Endoret BTI.
