Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню процесів трансформації партійних систем країн Вишеградської групи наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть в умовах демократичного транзиту та європейської інтеграції. Здійснено узагальнення теоретико-методологічних підходів до дослідження політичних партій і партійних систем у контексті демократичного транзиту та європейської інтеграції, що дозволило сформувати інтегративну дослідницьку методику, яка поєднує інституційний, соцієтальний і компаративний підходи до аналізу постсоціалістичних політичних систем.
Проведено системний аналіз тенденцій розвитку європейського партієтворення наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть із визначенням впливу процесів європеїзації, глобалізації та цифровізації політики на структуру партійної конкуренції, механізми мобілізації виборців і трансформацію організаційних моделей політичних партій.
Здійснено цілісний порівняльний аналіз етапів розвитку партійних систем Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини, що дозволило виокремити послідовні періоди їх трансформації, визначити зміну конфігурації партійної конкуренції, рівня фрагментації та ступеня інституціоналізації партійних систем. Розроблено узагальнену модель розвитку партійних систем країн Вишеградської групи, яка відображає взаємозв’язок між характером демократичного транзиту, інституційними параметрами політичних систем і динамікою соціально-політичних кліважів.
У висновках зроблено низку теоретичних узагальнень щодо закономірностей трансформації партійних систем країн Вишеградської групи в умовах демократичного транзиту та європейської інтеграції. Встановлено, що особливості розвитку партійних систем постсоціалістичних держав Центральної Європи зумовлені сукупністю інституційних, соціальних, історичних та зовнішньополітичних чинників, серед яких визначальне значення мають характер демократичного переходу, модель виборчої системи, форма правління, рівень інституціоналізації політичних партій, динаміка соціально-політичних кліважів, а також вплив процесів європеїзації та глобалізації.
Констатовано, що трансформація партійних систем країн Вишеградської групи супроводжувалася переходом від початкової фрагментованої багатопартійності до більш стабілізованих моделей партійної конкуренції, однак із кінця 2000-х рр. у більшості держав регіону спостерігаються процеси посилення електоральної волатильності, кризи традиційних партій та зростання впливу популістських і євроскептичних політичних сил. Обґрунтовано, що розвиток партійних систем країн Вишеградської групи характеризується поєднанням спільних тенденцій і національно-специфічних особливостей, пов’язаних із відмінностями історичного розвитку, конфігурацією політичних інститутів, структурою соціальних кліважів та рівнем політичної консолідації суспільства.
Зроблено висновок, що досвід трансформації партійних систем Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини має важливе теоретичне та практичне значення для дослідження сучасних політичних процесів у постсоціалістичних державах і може бути використаний для вдосконалення механізмів функціонування партійної системи України в умовах демократичного розвитку та європейської інтеграції.
