У дисертації представлено результати наукових досліджень щодо оптимального поєднання способів основного обробітку ґрунту та попередників, що дає змогу підвищити врожайність ячменю ярого, зберегти родючість ґрунту та забезпечити економічну ефективність виробництва, водночас, уникаючи негативних наслідків обробітку.
Уперше в умовах Правобережного Лісостепу України на чорноземі типовому середньо-суглинковому здійснено всебічну агротехнічну, економічну та енергетичну оцінку варіантів основного (полицевий – оранка на 23–25 см, безполицевий мілкий – дискування на 14–16 см та безполицевий поверхневий – дискування на 6–8 см) та попередників (кукурудза на зерно, ріпак озимий, соя та соняшник) за вирощування ячменю ярого.
Запаси продуктивної вологи в ґрунті визначалися досліджуваними факторами, а також суттєво залежали від умов зволоження конкретного року. У середньому за роки проведення досліджень за розміщення ячменю ярого після сої та ріпаку озимого створювалися найкращі умови для накопичення та збереження ґрунтової вологи в ґрунті. А найефективнішими варіантами основного обробітку ґрунту були безполицевий мілкий та безполицевий поверхневий. У результаті, використання ріпаку озимого як попередника для ячменю ярого у поєднанні з поверхневим безполицевим варіантом обробітку ґрунту, забезпечувало найвищі запаси продуктивної вологи в метровій товщі ґрунту на період сівби культури за чотири роки досліджень – 170,1 мм (+7,5 мм до контролю). Ця ж комбінація забезпечувала найвищі значення доступної вологи і в 0–10 та 0–30 см товщах ґрунту, відповідно, 17,2 та 64,7 мм.
Проте, аналіз ефективності використання ґрунтової вологи рослинами ячменю ярого, що виражалося через коефіцієнт водоспоживання культури засвідчив, що найекономніше витрачав вологу на формування урожаю ячмінь ярий вирощений за поєднання сої як попередника з оранкою в якості основного обробітку ґрунту, що забезпечує коефіцієнт водоспоживання культури на рівні 280,6 м3/т.
Використання ріпаку озимого у якості попередника для ячменю ярого та безполицевого мілкого й поверхневого варіантів основного обробітку ґрунту забезпечує найсприятливіші, порівняно з іншими варіантами, параметри його будови впродовж усього періоду вегетації культури.
Найкращим поєднанням факторів з точки зору впливу на вміст агрономічно-цінних повітряно-сухих та водотривких структурних агрегатів було використання ріпаку озимого як попередника на фоні безполицевого мілкого обробітку ґрунту.
У результаті проведених досліджень встановлено комплексний вплив попередника та основного обробітку ґрунту на потенційну та актуальну забур’яненість агроценозу ячменю ярого. Відмічено, що найкращий протибур’яновий ефект мало застосування ріпаку озимого як попередника для ячменю ярого та полицевого варіанту основного обробітку ґрунту, що забезпечило суттєво найменшу, порівняно з контролем та іншими варіантами, чисельність насіння бур’янів у шарах 0–10, 10–20 та 20–30 см, відповідно, 61,9, 57,8 та 34,1 млн шт./га.
Також, цей варіант забезпечив найнижчі показники актуальної забур’яненості культури на початку та впродовж її вегетації. Зокрема, відмічено найменшу кількість сходів бур’янів перед внесенням гербіцидів у досліді – 250 шт./м2, на період збирання культури – 15, з яких репродуктивних – 5. Сира маса бур’янів, при цьому, становила 23,5 г/м2.
За величиною урожайності зерна найкращим у досліді було поєднання сої як попередника для ячменю ярого та полицевого основного обробітку ґрунту (оранка на 23–25 см) – 7,14 т/га, що в результаті забезпечило найбільший приріст до контролю – 1,63 т/га або 29,74 %. За цього ж поєднання відмічено й найвищі структурні показники урожайності в досліді: кількість зерен в колосі – 17,7 шт. (+1,1 шт.) та маса 1000 зерен – 49,1 г (+2,3 г).
Заміна полицевого основного обробітку (оранки на 23–25 см) поверхневим мілким варіантом (дискування на 14–16 см) на фоні цього ж попередника забезпечувало другий за величиною рівень урожайності зерна ячменю ярого в досліді – 6,96 т/га (+1,45 т/га або 26,33 % до контролю). З урахуванням показника НіР05(АВ)=0,49 т/га або 8,12 %, вказані результати достовірно не відрізняються від попереднього варіанту.
Проведений кореляційно-регресійний аналіз засвідчив, що серед досліджуваних показників прямий тісний кореляційний зв’язок між урожайністю відмічено з вмістом нітратного азоту в ґрунті (r=0,9); прямий середній – з вмістом доступного фосфору (r=0,6), запасами продуктивної вологи на період сівби культури (r=0,5) та її цвітіння (r=0,3); обернений середній з об’ємною масою ґрунту (r=–0,3).
Не відмічено істотного кореляційного зв’язку між урожайністю культури та структурою ґрунту, вмістом в ньому рухомого калію та забур’яненістю культури на період проведення протибур’янових заходів.
