У дисертації теоретично узагальнено та вирішено актуальне наукове завдання щодо встановлення особливостей формування ентомокомплексу бобових культур родів *Phaseolus* і *Vigna*, вивчення біології, фенології та шкідливості основних фітофагів, а також розроблення ефективних заходів захисту посівів і запасів зерна в умовах східної частини Лісостепу України.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення ефективності вирощування зернобобових культур як важливого джерела рослинного білка та складової біологізації землеробства. Розширення асортименту культур, зокрема впровадження видів роду *Vigna*, супроводжується формуванням специфічного комплексу шкідників, здатних знижувати врожайність і якість насіння. Найбільш небезпечними є бобова попелиця *Aphis fabae* та квасолевий зерноїд *Acanthoscelides obtectus*.
Досліження проводили у 2023–2025 рр. у польових і лабораторних умовах Державного біотехнологічного університету та ДП «Дослідне господарство «Елітне»» Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. Об’єктами були квасоля звичайна, багатоквіткова й лімська, маш, вігна китайська, нут, сочевиця, горох і соя. Використано загальноприйняті ентомологічні та статистичні методики.
Уперше встановлено особливості формування ентомокомплексу квасолі та вігни. У посівах домінували бобова попелиця, трипси, клопи, совки, дротяники та квасолевий зерноїд. Найпоширенішою була бобова попелиця, чисельність якої зростала від 0,00–0,05 екз./рослину у фазі 2–3 листків до 0,25 екз./рослину під час формування бобів. Найбільше заселення відмічено на квасолі лімській, найменше — на маші та вігні китайській. Основними ентомофагами були *Coccinella septempunctata*, *Adonia variegata*, *Chrysoperla carnea*, *Episyrphus balteatus* і *Sphaerophoria scripta*, однак їхня дія не забезпечувала повного стримування шкідника.
Уточнено фенологію *A. obtectus*. У польових умовах шкідник формував одне покоління, тоді як основний розвиток популяції відбувався під час зберігання насіння. Заселення посівів починалося у першій декаді липня, масове — у другій–третій декадах липня, коли чисельність сягала 9–14 жуків на 100 помахів сачком. Масове відродження личинок відбувалося у другій декаді серпня, утворення лялечок — у першій декаді вересня, поява жуків нового покоління — у третій декаді вересня.
Частка заселених бобів перед збиранням становила 16 % у сорту Чорна черепаха та 34 % у сорту Вавельська, заселеність зерна — 10,4 і 19,0 % відповідно. Після трьох генерацій зерноїда маса 1000 насінин зменшувалася на 25,77 і 18,99 %. За одного вихідного отвору схожість становила 80–82 %, за двох — 42–60 %, за чотирьох — 10–35 %, а за п’яти і більше насіння повністю втрачало схожість.
Встановлено трофічну спеціалізацію *A. obtectus*. Найвищу плодючість самиць зафіксовано на *Phaseolus vulgaris* — 73,6 яйця та *Cicer arietinum* — 72,7 яйця; на *Glycine max* розвиток не відбувався. Розмір імаго залежав від кормової рослини, а кореляція між довжиною насіння та довжиною жука становила r = 0,91–0,98. Тривалість генерації коливалася від 35,4 до 42,3 доби. В одній насінині могло розвиватися від однієї личинки у сочевиці до 14 — у квасолі лімській.
Доведено ефективність інсектицидного захисту. Препарати Енжіо 247 SC та Актара 250 WG забезпечували 96,1–98,7 % середньої технічної ефективності проти бобової попелиці та знижували пошкодження зерна квасолевим зерноїдом із 10–11 % у контролі до 1,1–1,5 %. Урожайність культур зростала на 0,02–0,10 т/га, або на 1,5–7,1 %.
Для захисту насіння під час зберігання ефективним був Актеллік 500 ЕС: на десяту добу досягнуто 100 % загибелі імаго, а схожість насіння знижувалася лише на 1–3 %. Альтернативним методом є вакуумування за тиску 60 кПа: десятиденна експозиція забезпечувала повну загибель усіх стадій шкідника без істотного погіршення схожості. Подовження експозиції до 20–30 діб знижувало життєздатність насіння, особливо великонасінних культур.
Розроблено рекомендації з інтегрованого захисту бобових культур, що поєднують інсектицидний контроль у полі з хімічною або фізичною дезінсекцією під час зберігання. Запропонована система сприяє підвищенню врожайності, зменшенню пошкодження зерна та збереженню посівних якостей насіння.
