У дисертаційній роботі наведено нові результати комплексного морфологічного дослідження травного каналу єменського хамелеона впродовж першого року постнатального онтогенезу. Метою роботи було встановити особливості його морфофункціональної організації та вікової динаміки. Використано анатомічне препарування, гістологічні, гістохімічні, морфометричні й математичні методи.
Стравохід єменського хамелеона має вигляд короткої тонкої трубки, що починається від ротоглотки, проходить у шийному вісцеральному просторі та переходить у циліндричний шлунок. Чіткі межі між стравоходом і порожнім шлунком, а також між шлунком і дванадцятипалою кишкою виражені слабко. Тонкий відділ кишечника представлений дванадцятипалою, порожньою і клубовою кишками. Порожня кишка формує U-подібну петлю та переходить у коротку клубову, яка впадає в ободову кишку. Товстий відділ включає ободову та пряму кишки. Ободова кишка має дивертикул, що відповідає сліпій кишці, а пряма переходить у клоаку. Характерною особливістю є часткове або повне чорне забарвлення серозної оболонки кишечника.
Рельєф слизової оболонки відрізняється залежно від ділянки. У стравоході наявні поздовжні складки, у шлунку — товсті складки різного напрямку. У дванадцятипалій, порожній і клубовій кишках формуються поздовжні складки, кількість і висота яких поступово зменшуються. Клубову й ободову кишки розділяє ілеоколічний клапан. Слизова оболонка ободової та прямої кишок утворює поздовжні складки, дивертикулу — гладка, а клоаки — має виражені поздовжні складки.
Упродовж першого року маса тіла хамелеонів збільшується у 185,9 раза, найінтенсивніше — на другому і третьому місяцях. Довжина тіла від кінчика носа до анального отвору зростає у 6,7 раза, довжина травного каналу — у 3,8 раза. Абсолютна маса шлунка та кишечника збільшується відповідно у 170,5 і 226,3 раза, а їх лінійні показники — у 5,1 раза.
Стінка стравоходу, шлунка й кишечника складається зі слизової, м’язової та зовнішньої оболонок. Слизова оболонка містить епітеліальний шар, власну і м’язову пластинки та підслизову основу, м’язова — внутрішній циркулярний і зовнішній поздовжній шари. У краніальній частині стравоходу епітелій одношаровий призматичний, утворений війчастими й келихоподібними клітинами. У середній і каудальній частинах переважають епітеліоцити з мікроворсинками та секреторними гранулами, що свідчить про їх участь у синтезі й накопиченні ферментів. Епітеліоцити утворюють міжзалозисті випини, які виконують механічну опорну функцію. У власній пластинці містяться трубчасті залози із секреторними відділами та короткими вивідними протоками.
До однорічного віку висота і ширина міжзалозистих випинів збільшуються у 5,1 і 3,2 раза, глибина залоз — у 6,5 раза. Товщина стінки стравоходу зростає у 5,9 раза, слизової оболонки — у 4,6 раза, м’язової — у 8,4 раза. Найбільші зміни власної пластинки пов’язані зі збільшенням глибини залоз.
Слизова оболонка шлунка вкрита одношаровим призматичним епітелієм, у якому виділено поверхневі слизові та оксинтико-пептичні клітини. Залози щільно розташовані у власній пластинці, а між їх отворами формуються ворсинкоподібні випини. PAS-позитивність мукоцитів і клітин глибоких залоз свідчить про наявність нейтральних муцинів та поєднання ферментативної і слизоутворювальної функцій. Найінтенсивніше потовщення стінки й слизової оболонки шлунка відбувається впродовж першого місяця, м’язової оболонки — до двомісячного віку.
У дванадцятипалій кишці виявлено крипти й міжкриптальні випини, причому глибина крипт майже утричі перевищує їх висоту. Слизова оболонка порожньої кишки формує високі складки із центральними щілиноподібними лімфатичними синусами. Подібну будову має клубова кишка, але її складки менші й нечисленні. Наявність значного об’єму лімфатичних синусів дає підстави вважати порожню та клубову кишки основними ділянками інтенсивного всмоктування ліпідів.
Слизова оболонка ободової кишки містить крипти та найвищі міжкриптальні випини, а її м’язова оболонка і м’язова пластинка мають найбільшу товщину. Стінка дивертикулу ободової кишки тонша й не утворює складок. Пряма кишка характеризується товстою слизовою оболонкою, широкими криптами, міжкриптальними випинами, значною кількістю келихоподібних клітин і пухкої волокнистої сполучної тканини.
Отримані результати свідчать про суттєві вікові зміни структур травного каналу єменського хамелеона. Їх загальною закономірністю є збільшення морфометричних показників, однак ріст окремих оболонок, шарів і залоз відбувається асинхронно та нерівномірно. Виявлені особливості відображають унікальну морфофункціональну організацію травної системи цього виду.
