Українські дослідження засвідчують високі показники депресивних і тривожних симптомів, порушень сну, ознак посттравматичного стресового розладу та емоційного вигорання у волонтерів. Проте у національному науковому просторі практично відсутні комплексні клініко-психопатологічні дослідження цієї групи, є дефіцит системної оцінки соціально-демографічних та психосоціальних предикторів формування невротичних і стрес-асоційованих психічних розладів, а також науково обґрунтованих даних щодо результативності лікувально-психосоціальних програм саме для волонтерів в умовах російсько-української війни. У результаті дослідження встановлено, що соціально-демографічні та психосоціальні характеристики мають статистично значущий зв’язок (p<0,001) з ризиком розвитку невротичних та стрес-асоційованих розладів. Захисними чинниками виступали жіноча стать (OR=0,58), відсутність дітей (OR=0,02), використання копінг-стратегій: «фізична активність» (OR=0,57), «прогулянки на свіжому повітрі» (OR=0,36), «хобі/читання книг» (OR=0,57), «перерви в навчанні чи роботі» (OR=0,47) та «смачна їжа» (OR=0,49). Предикторами розвитку зазначених розладів були наявність шлюбу (OR=40,00), «холодні» стосунки (OR=2,58), «поганий» сон (OR=9,09), «погане» харчування (OR=4,40), «незадовільні» матеріально-побутові умови (OR=10,51), «незадоволеність» вибором професії (OR=7,44), «важка» адаптація до навчання/роботи (OR=40,72), підвищений рівень постійного стресу протягом останніх трьох місяців (OR=13,72), «незадовільна» оцінка власного здоров’я (OR=11,31) та частіші звернення за допомогою до фахівців з психічного здоров’я під час війни (OR=18,24). Параметри волонтерської діяльності також мали статистично значущий зв’язок з невротичними та стрес-асоційованими розладами (p<0,001): участь у волонтерстві під час війни (OR=33,29), емоційне полегшення від волонтерства (OR=7,36), діяльність у прифронтових областях або на лінії фронту (OR=8,78), надання послуг (OR=6,16) та допомога військовослужбовцям (OR=3,97). Створена система прогнозування невротичних та стрес-асоційованих
розладів продемонструвала високу діагностичну ефективність (AUC=0,965) із чутливістю 0,917 та специфічністю 0,890 при точці розподілу >15 балів. Спостерігалася достовірно вища результативність комплексної програмипорівняно з фармакотерапією щодо зниження рівнів емоційних проявів у волонтерів за опитувальниками HAM-D, HAM-A та HADS, покращення показників якості сну за PSQI, підвищення показників якості життя за всіма шкалами опитувальника MOS SF-36, зниження рівня загальної психопатологічної симптоматики за SCL-90-R, зниження частоти й інтенсивності посттравматичних
симптомів за SSS-PTSD та IES-R. Досягнуті позитивні зміни зберігалися через тримісяці після початку програми, що свідчило про пролонгований ефект.
