Визначено, що ухилення від сплати податків становить складне соціально-економічне та правове явище, тісно пов’язане з ефективністю публічного управління, якістю податкового адміністрування та рівнем довіри платників податків до державних інституцій. Наголошено на необхідності розмежування понять «ухилення від сплати податків» і «уникнення оподаткування», оскільки законні способи оптимізації податкового навантаження є елементом легальної господарської діяльності, тоді як протиправні механізми сприяють розвитку тіньової економіки та негативно впливають на фінансову безпеку держави. Проаналізовано доктринальні наукові підходи щодо сутності та особливостей поняття «ухилення від сплати податків», сформульовано його авторське визначення. Розкрито поняття «оптимізація оподаткування». Встановлено, що межа між законною оптимізацією податків і ухиленням від сплати податків визначається методами, які платник податків використовує з метою мінімізації податкових зобов’язань. Проаналізовано типові схеми уникнення оподаткування в Україні. Визначено, що критерієм податкових злочинів є свідоме спрямування діяння проти податкової системи та спричинення шкоди у виді ненадходження податків, зборів чи інших обов’язкових платежів. Обґрунтовано, що головною проблемою протидії податковим схемам є не відсутність нормативного інструментарію, а низька інституційна спроможність контролюючих органів, збереження корупційних ризиків та недостатня координація між Державною податковою службою (ДПС), митницею, Бюро економічної безпеки (БЕБ) і правоохоронними структурами. Водночас позитивними кроками є впровадження стандартів BEPS, CRS, запуск аналітичної системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО), розвиток системи моніторингу критеріїв оцінки ризиків (СМКОР) та інтеграція України в міжнародні механізми обміну фінансовою інформацією.
Окреслено суб’єкти та об’єкти ухилення від оподаткування, визначено передумови щодо притягнення суб’єктів оподаткування до відповідальності. Розглянуто особливості класифікації платників податків, яка здійснюється відповідно до способу організації господарської діяльності, податкової юрисдикції держави, розмірів сукупного валового доходу, критерію юридичного та фактичного обов’язку сплати податку.
Проаналізовано основні законодавчі зміни у податковому законодавстві, які було здійснено після повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, відповідно до яких дещо знижено як рівень податкового навантаження, так і спрощено оподаткування. Досліджено статистику податкових надходжень.
Встановлено, що система відповідальності за ухилення від сплати податків в Україні має комплексний характер та охоплює фінансову, адміністративну й кримінальну відповідальність. Така багаторівнева модель забезпечує можливість диференційованого реагування держави залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки податкових правопорушень. Водночас обґрунтовано, що ефективність зазначених механізмів знижується через фрагментарність правозастосовної практики, наявність нормативних колізій і складність розмежування законної податкової оптимізації та умисного ухилення від оподаткування. Акцентовано увагу на посилення превентивної складової чинної системи відповідальності шляхом удосконалення законодавчої визначеності, підвищення ефективності доказових процедур та розвитку міжвідомчої взаємодії.
Обґрунтовано, що в умовах воєнного стану ефективна система протидії ухиленню від сплати податків є важливим елементом забезпечення економічної безпеки держави. Встановлено, що стаття 212 КК України виконує ключову роль у механізмі кримінально-правового реагування на податкові правопорушення, однак її практична реалізація ускладнюється проблемами доведення умислу та низьким рівнем направлення кримінальних проваджень до суду. Водночас визначено, що Україна активізувала реформування податкової сфери шляхом імплементації стандартів ЄС і BEPS, запровадження міжнародного автоматичного обміну податковою інформацією, удосконалення трансфертного ціноутворення та впровадження сучасних аналітичних систем контролю фінансових операцій. Розглянуто міжнародний досвід у частині щодо скорочення ухиляння від сплати податків, проаналізовано звіт «Глобальне ухилення від сплати податків» 2024 року, підготовлений з урахуванням інформації Податкової обсервації ЄС. Обґрунтовано, що з метою запобігання та протидії ухиленню від сплати податків державні владні органи на законодавчому рівні повинні створити такі умови діяльності суб’єктів економіки, при яких буде невигідно приховувати об’єкти оподаткування. Досліджено директиви ЄС, які регулюють норми податкового законодавства. Проаналізовано статистику кримінальних справ за ст. 212 КК України за період повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України. Констатовано, що низький відсоток проваджень, направлених до суду, обумовлений складністю доведення складу злочину, тривалим терміном розслідування та невисоким рівнем розкриття кримінальних правопорушень даного виду.
