Порока С. Г. Організаційно-правовий механізм публічного управління у сфері національної безпеки України

Дисертація присвячена дослідженню особливостей формування організаційно-правового механізму публічного управління у сфері національної безпеки України, аналізу стану його функціонування в Україні та за кордоном із використанням комплексного, компетентнісного й інституційного підходів, а також розробленню прикладних рекомендацій щодо вдосконалення системи публічного управління в зазначеній сфері. Визначено теоретичні засади формування організаційно-правового механізму публічного управління у сфері національної безпеки України, зокрема сутність цього механізму з позиції змісту категорії «національна безпека» та наукових засад її інституціоналізації в системі публічного управління. Національну безпеку представлено як системне, багатоаспектне явище, що має розглядатися з урахуванням базових цінностей суспільства й держави як складових національних інтересів. Обґрунтовано відмінності дефініцій «механізм державного управління» і «механізм публічного управління», що дозволило охарактеризувати поняття організаційно-правового механізму публічного управління у сфері національної безпеки України із застосуванням комплексного підходу. Згідно з ним цей механізм відзначається інтегративністю та взаємопов’язаністю правової й організаційної складових, які здійснюють узаємний формуючий і корегуючий вплив одна на одну. Аналіз сучасного стану функціонування зазначеного механізму дав змогу охарактеризувати його як незадовільний і визначити основні причини такої оцінки. Установлено, що його функціонування повинно передбачати координацію різних правових і організаційних форм діяльності, спрямованих на забезпечення інтересів держави, суспільства й особистості, а злагодженість здійснення управлінських функцій — забезпечуватися правовим розмежуванням функцій і повноважень державних органів. На основі поетапного розгляду правового й організаційного механізмів виокремлено ключові проблемні питання в цій сфері та обґрунтовано необхідність їхнього доопрацювання. Підтвердженням наукової позиції стали результати опитування 150 експертів (здобувачів вищої освіти й учених у галузі «Публічне управління та адміністрування») з різних регіонів України. Більшість респондентів підтвердила гіпотезу щодо низького рівня національної безпеки, а також визначила фактори впливу та необхідні заходи протидії. З’ясовано, що сучасний стан функціонування механізму відзначається недосконалістю стратегування, причиною чого є неналежне врахування науково-теоретичних положень стратегічного планування, зокрема його середньо- і довгостроковості. Для вирішення цієї проблеми вперше запропоновано стратегічні засади розвитку організаційно-правового механізму публічного управління у сфері національної безпеки. Доведено необхідність оновлення чинної стратегії національної безпеки України з обґрунтуванням конкретних нормотворчих пропозицій щодо визначення, систематизації та збалансування національних інтересів. Зважаючи на євроінтеграційні прагнення України, на основі систематизації закордонних практик обґрунтовано: необхідність дотримання принципу правонаступності у формуванні державної безпекової політики; комплексний підхід до спільної діяльності цивільних і військових структур; упровадження середньо- і довгострокового стратегічного планування та публічно-приватного партнерства; розвиток демократичного цивільного контролю. Визначено шляхи залучення інститутів громадянського суспільства, зокрема через удосконалення правової бази в напрямку посилення ролі громадськості та розвиток публічно-приватного партнерства. Розроблено методичні підходи до вдосконалення організаційно-правового механізму, у межах яких запропоновано структуру інформаційно-аналітичної системи публічного управління у сфері національної безпеки для задоволення інформаційних потреб сектору безпеки й оборони України та прийняття ефективних державно-управлінських рішень.