Дисертаційна робота присвячена ролі педагогічної школи Макса Шлоссберга у створенні Джульярдської школи та її впливу на становлення і розвитку американського трубного виконавства другої половини ХХ століття.
У дисертаційній роботі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, розкрито об’єкт, предмет і методи дослідження, схарактеризовано хронологічні межі наукового доробку, висвітлено зв’язок роботи з науковими планами й програмами, представлено джерельну базу, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, відображено форми апробації й упровадження результатів дослідження в практику. Аргументовано вирішено наукову проблему педагогічної школи Макса Шлоссберга та її значення для розвитку американського трубного виконавства другої половини ХХ століття.
Проаналізовано школу Макса Шлоссберга в науковій літературі та з’ясовано наукові підходи до неї; здійснено класифікацію джерел і наукової літератури за чотирма напрямами: 1) зарубіжні монографії, присвячені М. Шлоссбергу та його учням; 2) документи із архівів Джульярдської школи; не зважаючи на те, що окремі із цих документів не мають авторства, а є просто щорічними документальними журналами із життя школи; 3) статті та праці американських науковців; 4) вітчизняні дослідження. Всі праці об’єднано інтересом до творчої особистості Макса Шлоссберга. Виділено низку методологічних підходів для розв’язання обраної тнми, таких, як історико-педагогічний, парадигмальний, біографічний, культурологічний та джерело-орієнтований.
Визначено значення Джульярдської школи і внеску в неї Макса Шлоссберга та здійснено термінологічний аналіз основних категорій, понять і термінів в музичній освіті ХХ століття. Розглянуто, що спочатку ця центрова для Америки мистецька школа планувалася лише для громадян США, але потім значно вийшла за межі Америки – в Англію, Китай та інші країни, створюючи там «дочірні» заклади. Рівень школи надзвичайно високий – із 100% абітурієнтів Джульярд максимально приймає в ряди своїх здобувачів освіти 8%, розкрито розуміння того, як саме Макс Шлоссберг працював в своєму педагогічному напрямі, як музиканти його доби сприймали та використовували основні категорії і терміни.
Показано постать Макса Шлоссберга на тлі епохи; проаналізовано, що в перехідну епоху від модернізму до постмодерну видання «Daily Drills and Technical Studies for Trumpet» є надзвичайно важливим педагогічним ресурсом, який покоління трубачів та інших виконавців на мідних духових інструментах мають повсякденно використовувати в своїх самостійних заняттях; з’ясовано, що враховуючи значення школи Макса Шлоссберга, його педагогічних підходів та його вплив на історію духових інструментів, цей методичний посібник є нагальним і сьогодні.
Розкрито педагогічні ідеї в школі Макса Шлоссберга - ідея акценту на фундаментальних навичках, ідея розуміння дихання як центрального елемента у навчанні грі на духових інструментів, ідея підготовки трубача як оркестранта та ідея поєднання педагогічного й виконавського начал.
Визначено принципи навчання в педагогічній школі Макса Шлоссберга та форми організації занять і самостійної роботи учня, доведено, що у своїй педагогічній школі М. Шлоссберг ґрунтувався як на традиційних принципах (доступність, системність, наочність тощо), так і на специфічних принципах, специфічні принципи (принцип інтеграції групового та індивідуального навчання, принцип розвитку інтелектуального потенціалу музиканта, принцип опори, принцип продуктивності та надійності навчання музиканта тощо). Доведено, що мета кожного заняття М. Шлоссберга – це підбиття короткого підсумку самостійних занять, створення плану, а зміст заняття становив вивчення його методичних вправ, етюдів, художніх творів, оркестрових партій, транспозиції, читання нот з аркуша.
Схарактеризовано методику викладання гри на трубі учнів Макса Шлоссберга (Джеймса Стемпа, Луїса Девідсона, Гаррі Гланца). Дж. Стемп надавав значення технічних вправам, вправам для дихання та роботі губ. Провідною педагогічною ідеєю Для Джеймса Стемпа була в першу чергу ідея розвитку музичності учня, розуміння ним змісту твору. Незважаючи на всю художність своєї натури, Джеймс Стемп розглядав мистецтво як соціальний факт, що здатний очищати та збагачувати свободу виконання та техніку людини, пробуджуючи її найкраще «я».
У педагогічній і методичній роботі Луїса Девідсона проблеми, підняті в його «Методиці», торкалися в першу чергу емпіричного методу опитування студентів про їхні результати досягнень, про індивідуальну практику та про основні тенденції розвитку труби як інструменту. Доведено, Л. Девідсон був прихильником студентоцентрованого навчання, індивідуалізованого підходу до навчання, інтеграцію теорії музики та навчання її слухати, розуміння основ музичної гармонії, розвиток критичного мислення.
