Фаст Д. Є. Розвиток професійного інституту мілітаризованої публічної служби в умовах набуття членства України в ЄС

У дисертаційній роботі представлено теоретико-методологічних засади та практичні рекомендації із розвитку професійного інституту мілітаризованої публічної служби в умовах набуття Україною членства в Європейському Союзі та імплементації стандартів НАТО. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад та розроблення практичних рекомендацій із розвитку професійного інституту мілітаризованої публічної служби в умовах набуття Україною членства в Європейському Союзі та імплементації стандартів НАТО. У роботі уперше обґрунтовано цілісну концепцію розвитку професійного інституту мілітаризованої публічної служби як інтегрованої складової системи публічного управління, що функціонує на перетині сектору безпеки і оборони та цивільної державної служби в умовах європейської інтеграції та розроблено авторську метамодель реформування мілітаризованої служби, яка поєднує концептуальний, індикаторний та організаційно-функціональний рівні та забезпечує узгодження національних реформ із acquis ЄС і стандартами НАТО; сформовано науково обґрунтований підхід до інституціоналізації мілітаризованої служби в Україні з урахуванням європейських практик (зокрема жандармерійного типу), що передбачає багаторівневу координацію між силовими та цивільними інституціями та запропоновано модель трансформації дисциплінарно-етичних засад мілітаризованих формувань на основі принципів демократичного цивільного контролю, верховенства права та стандартів професійної доброчесності ЄС. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх безпосереднього використання органами державної влади, суб’єктами сектору безпеки і оборони, а також закладами освіти та науковими установами для вдосконалення функціонування та розвитку професійного інституту мілітаризованої публічної служби в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України. У першому розділі «Теоретичні засади дослідження мілітаризованої служби» розглянуто проблеми інтерпретації мілітаризованої публічної служби в Україні в науковому дискурсі, а також концептуальні засади визначення мілітаризованої служби в сучасних умовах, визначено особливості державної служби в секторі безпеки та оборони України у воєнний та мирний час. На основі аналізу наукових підходів встановлено, що в сучасному науковому дискурсі відсутнє єдине трактування поняття мілітаризованої публічної служби. Існуючі дослідження переважно розглядають окремі види служби – військову, правоохоронну, прикордонну чи митну – без формування цілісного бачення мілітаризованої служби як самостійного інституту публічного управління. Це зумовлює необхідність подальшого розвитку теоретико-методологічних підходів до її дослідження. Обґрунтовано, що мілітаризована публічна служба є особливим видом професійної публічної діяльності, яка поєднує ознаки державної служби, військової організації та правоохоронної діяльності. Її специфіка полягає у виконанні завдань із забезпечення національної безпеки, охорони державного кордону, підтримання правопорядку, захисту суверенітету та територіальної цілісності держави. Визначено, що ключовими ознаками мілітаризованої публічної служби є спеціальний правовий статус, підвищений рівень дисципліни, централізована система управління, ієрархічна організація та наявність особливих умов проходження служби. Уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема зміст понять «мілітаризована публічна служба», «професійний інститут мілітаризованої служби», «професіоналізація мілітаризованої служби». Доведено, що професійний інститут мілітаризованої служби доцільно розглядати як сукупність правових, організаційних, кадрових, етичних та управлінських механізмів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування суб’єктів сектору безпеки та оборони. У результаті проведеного аналізу встановлено, що подальший розвиток професійного інституту мілітаризованої публічної служби потребує комплексного реформування, спрямованого на вдосконалення нормативно-правового забезпечення, професіоналізацію кадрового складу, упровадження сучасних управлінських підходів та адаптацію до європейських і євроатлантичних стандартів функціонування сектору безпеки і оборони.