Легкодух В.В. Особливості російської пропаганди під час агресії на Сході України (квітень 2014 – лютий 2022 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі у галузі знань 03 – Гуманітарні науки за спеціальністю 032 – Історія та археологія. – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Львів, 2026. Обрана тема є науково й суспільно значущою з огляду на те, що російська пропаганда стала одним із ключових інструментів гібридної агресії проти України, безпосередньо впливаючи на перебіг воєнних дій, міжнародне сприйняття збройного протистояння та стан суспільної свідомості. Мета дослідження полягає у комплексному теоретичному та методологічному осмисленні підходів до виявлення специфіки, механізмів функціонування та наслідків російської пропаганди в умовах збройної агресії на Сході України у період з квітня 2014 по лютий 2022 року. Відповідно до визначеної мети дисертаційного дослідження поставлено такі завдання: проаналізувати стан наукової розробки проблеми, класифікувати джерельну базу та визначити методологію дослідження сутності російської пропаганди; розкрити механізми інформаційного впливу РФ на громадян України, розмежувавши технології маніпулювання цивільним населенням та методи ІПсО проти українських військовослужбовців; виявити особливості пропаганди на внутрішню аудиторію РФ; дослідити еволюцію російських наративів для зарубіжної аудиторії; встановити кореляцію між інформаційними кампаніями та динамікою воєнних дій на Сході України у досліджуваний період; оцінити наслідки пропагандистського впливу та сформулювати рекомендації щодо вдосконалення системи протидії. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, науковості та системності, що дозволяють розглядати російську пропаганду як складний багаторівневий феномен у контексті гібридної війни та збройної агресії проти України. У роботі застосовано загальнонаукові методи аналізу й синтезу, індукції та дедукції, а також спеціально-історичні методи – проблемно-хронологічний, історико-порівняльний та історико-типологічний – для виявлення етапів, форм і змісту пропагандистської діяльності Російської Федерації у 2014–2022 рр. У межах дослідження застосовано авторську методику аналізу дезінформаційних механізмів, що дозволяє виявити специфіку інформаційного впливу на різні цільові аудиторії. Об’єкт дослідження – російська пропаганда та дезінформація. Предмет дослідження – зміст, форми та методи російської пропаганди в контексті агресії проти України у період з квітня 2014 р. по лютий 2022 р. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що при вирішенні наукового завдання, яке раніше не розглядалося воєнно-історичною наукою, у дисертації вперше: здійснено типологізацію ключових наративів російської пропаганди на основі критерію диференціації цільових аудиторій; аргументовано функціонування пропаганди як цілісної системи ідеологічної та психологічної детермінації суспільства. Аналіз стану наукової розробки теми засвідчив, що, попри її високу актуальність і наукову значущість, проблема особливостей російської пропаганди в умовах агресії на Сході України залишається недостатньо комплексно опрацьованою в українській та зарубіжній воєнно-історичній науці. Встановлено, що політико-ідеологічна робота серед особового складу збройних сил РФ базувалася на дегуманізації образу українського воїна та легітимізації концепції "захисту співвітчизників". Визначено, що пропаганда для російських громадян трансформувала агресивну війну у свідомості населення в "справедливу визвольну місію". Теоретичний зміст роботи відповідає сучасному стану наукових історичних знань, включає актуальні теорії, концепції та термінологію досліджуваного напряму, що формують загальні та спеціальні компетентності майбутніх викладачів і докторів філософії у галузі 03 "Гуманітарні науки", спеціальності 032 "Історія та археологія". Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в науково-дослідній та освітній діяльності, у підготовці навчальних курсів і методичних матеріалів, а також у розробленні рекомендацій для протидії пропаганді та дезінформації у сфері національної й інформаційної безпеки. Дисертацію обговорено та схвалено на засіданні кафедри історії інституту психологічної підтримки персоналу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Основні положення праці оприлюднені на 10-ти міжнародних конференціях.
