У контексті глибокої соціальної трансформації українського суспільства, спричиненої воєнною агресією, проблема збереження ментального здоров’я особистості набуває виняткової значущості. Особливої актуальності набуває дослідження суб’єктивної безпеки як ключового психологічного ресурсу та внутрішньої рівноваги в умовах невизначеності та ризику. Сучасна наука фіксує зростання запитів на психологічну підтримку, що обумовлено не лише реальними загрозами, а й тим, як людина їх сприймає, інтерпретує та проживає.
У межах психологічного дискурсу суб’єктивна безпека розглядається як динамічне, багатовимірне утворення, що суттєво впливає на рівень ментального здоров’я, стресостійкість, здатність до адаптації, саморегуляції та реалізації. Розкриття психологічної природи суб’єктивної безпеки, її функціональної структури, чинників формування та зв’язку з ментальним здоров’ям є методологічно і практично важливим завданням сучасної психології.
Результати проведеної дисертаційної роботи містять детальну теоретичну концептуалізацію та емпіричне дослідження таких феноменів, як суб’єктивна безпека та ментальне здоров’я особистості. Об’єктом дослідження виступає ментальне здоров’я особистості, предметом, суб’єктивна безпека як його психологічний чинник. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та емпірична верифікація системної моделі суб’єктивної безпеки як інтегрального модуля ментального здоров’я особистості на основі саноцентричного підходу.
Проведено теоретичний аналіз основних засад досліджень психологічних особливостей суб’єктивної безпеки та ментального здоров’я особистості.
Здійснено концептуальне осмислення феномену безпеки як міждисциплінарного утворення, визначено його роль як базової потреби в структурі особистості. Розкрито природу суб’єктивної безпеки як когнітивно-афективного утворення, що інтегрує індивідуальний досвід, базисні переконання, копінг-стратегії та соціальний контекст. Уточнено зміст поняття ментального здоров’я з позицій саноцентричного підходу як цілісного стану психічної саморегуляції, стійкості та адаптивності.
Визначено методологічні принципи вивчення суб’єктивної безпеки як чинника ментального здоров’я особистості. Методологічну основу становлять положення системного, особистісно-орієнтованого та саноцентричного підходів, ідеї стресу та копінгу, положення про базисні переконання та суб’єктивні уявлення. Обґрунтовано цілісну модель Суб’єктивної безпеки як чинника ментального здоров’я особистості, що поєднує підсистеми: «Суб’єктивна безпека», «Суб’єктивні уявлення про безпеку», «Базисні переконання», «Соціально-демографічні характеристики», «Копінг-стратегії», «Реакції на стрес», «Ментальне здоров’я».
Обґрунтовано теоретичну модель та психодіагностичний інструментарій для її емпіричної верифікації за допомогою сучасних математико-статистичних методів структурного моделювання. Застосовано розроблена авторська анкета та валідизовані методики: «Опитувальник базових переконань», «Опитувальник суб’єктивних уявлень про безпеку» в адаптації О.В. Мальцева; Методика «Модифікована шкала брехні (L)» авторів Бірона Б.В, Булах І.А., Волкової О.О., Ольховського Д.Ф. та Родіна В.С; «Шкала позитивного ментального здоров’я» (J. Lukat, J. Margraf, R. Lutz, W.M. van der Veld, and E.S. Becker) в адаптації Л.М. Карамушки, О.В. Креденцер, К.В. Терещенко; Методика MHI (Mental Health Inventory) (авторів C. Veit та J.E. Ware) в адаптації автора дисертації Індекс ментального здоров’я (ІМЗ-38) в авторській адаптації; «Шкала дослідження копінг-стратегій у ситуаціях небезпеки» авторів Родіни Н.В., Доценко О.Ю.,Кернаса А.В., Перевязко Л.П., Ворнікової Л.К.; «Опитувальник стресових реакцій» авторів Цехмістера Я.В., Данилюка І.В., Родіни Н.В., Бірона Б.В., Семенюк Н.С.
Проведено емпіричне дослідження вибірки з 312 осіб.
У дослідженні взяли участь 312 осіб, серед яких 93.6% жінок і 6.4% чоловіків, із середнім віком 26 років (діапазон: 17–63 роки). Переважна більшість респондентів (82.1%) на момент опитування перебували в Україні, решта за кордоном. Відчуття безпеки було виражене у 39.1% опитаних в Україні та 6.7% за кордоном; часткове або слабке у 27.2% та 4.5% відповідно. Близько 40% респондентів іноді відчувають упевненість у собі, тоді як 4.8% дуже часто. Щодо позитивності мислення, 50.6% оцінили його як позитивне, лише 1.9% як дуже негативне. Водночас 72.5% учасників частково, епізодично або зовсім не відчувають стабільності ментального здоров’я.
Виявлено, що найбільш значущими індивідуально-психологічними чинниками впливу на відчуття суб’єктивної безпеки виявились: фінансова стабільність, підтримка родини та друзів, стабільні стосунки з оточуючими та відчуття збереження звичного укладу життя в умовах війни. Регресійний аналіз засвідчив, що суб’єктивна безпека є вагомим предиктором позитивного ментального здоров’я, пояснюючи до 19% його дисперсії, і водночас має обернений вплив на емоційні (21%) та фізіологічні (12%) стресові реакції.
