Дрокін А. В. Лікувальна тактика при ізольованому пошкодженні передньої хрестоподібної зв’язки колінного суглоба травмованих на фоні надмірної ваги

Пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки колінного суглоба (ПХЗКС) є однією з найбільш поширених і клінічно значущих травм опорно-рухового апарату, особливо серед осіб молодого та працездатного віку, які ведуть активний спосіб життя. Такі ушкодження супроводжуються не лише порушенням механічної стабільності колінного суглоба (КС), а й тривалими функціональними обмеженнями, труднощами повернення до попереднього рівня фізичної активності, підвищеним ризиком повторної травми та розвитком посттравматичного остеоартрозу (ОА). Особливої актуальності проблема набуває в умовах зростання поширеності надмірної ваги, оскільки підвищена маса тіла асоціюється зі змінами біомеханіки ходи, збільшенням осьового і ротаційного навантаження на КС, порушеннями пропріоцепції та м’язового контролю. Попри розвиток артроскопічної хірургії та реабілітаційних технологій, результати реконструкції ПХЗКС не завжди є оптимальними, а частота функціонально незадовільних наслідків і післяопераційних ускладнень залишається клінічно значущою проблемою. У зв’язку з цим актуальним є пошук діагностичних і прогностичних маркерів, які дозволяють персоналізувати лікування, своєчасно ідентифікувати пацієнтів високого ризику щодо можливого розвитку ускладнень після артроскопічного відновлення ПХЗКС, прогнозувати перебіг післяопераційного періоду та покращити результати хірургічного лікування. Згідно з основною метою та завданнями дослідження було обстежено 90 пацієнтів віком 19–67 років, серед яких 38 хворих мали ІППХЗКС на тлі ожиріння, а 52 пацієнти – ІППХЗКС на фоні надмірної ваги. Наукова новизна дисертаційної роботи. У дисертаційній роботі вперше комплексно обґрунтовано, що ІППХЗКС у пацієнтів із надмірною вагою є не лише локальним ортопедо-травматологічним ушкодженням, а клінічно багатокомпонентним станом. Вперше встановлено діагностично-прогностичне значення комплексу клініко-анамнестичних, лабораторних та клініко-інструментальних характеристик у хворих із ІППХЗКС на тлі надмірної ваги. Вперше визначено характер взаємозв’язків між антропометричними, метаболічними, гемостатичними та функціональними показниками у пацієнтів із ІППХЗКС. Вперше ідентифіковано найбільш інформативні маркери та предиктори несприятливого перебігу після артроскопічної реконструкції ПХЗКС у пацієнтів із надмірною вагою. Вперше розроблено та науково обґрунтовано прогностичний підхід до оцінки ризику несприятливих результатів хірургічного лікування ІППХЗКС на тлі надмірної ваги з використанням клінічно доступних показників і шкал VAS та Lysholm. Удосконалено наукові уявлення про роль надмірної ваги як самостійного фактора. Практичне значення отриманих результатів роботи полягає в можливості безпосереднього використання отриманих результатів у клінічній практиці ортопедії та травматології для підвищення ефективності хірургічного лікування хворих із ІППХЗКС на тлі надмірної ваги. Запропоновано клінічно орієнтований підхід до комплексної доопераційної оцінки пацієнтів із ІППХЗКС та визначені діагностично-прогностичні маркери можуть бути використані лікарями ортопедами-травматологами для раннього виділення пацієнтів групи підвищеного ризику. Розроблений прогностичний підхід із використанням шкал VAS та Lysholm дає можливість об’єктивізувати оцінку больового синдрому й функціонального стану КС в динаміці лікування. Обґрунтовано необхідність індивідуалізації периопераційного ведення хворих із ІППХЗКС на тлі надмірної ваги та визначено можливості їх використання для персоналізації передопераційної оцінки та післяопераційного ведення пацієнтів із ІППХЗКС на тлі надмірної ваги. Отримані результати можуть бути впроваджені в роботу ортопедо-травматологічних відділень, реабілітаційних підрозділів і консультативно-діагностичних служб, а також використані в освітньому процесі закладів вищої медичної освіти під час викладання ортопедії, травматології, реабілітації та суміжних клінічних дисциплін.