Новітні технології потребують нових перспективних сполук або вдосконалення властивостей уже відомих, які містять поширені в природі і дешеві елементи. Вивчення фазових рівноваг у багатокомпонентних системах за участю складних речовин, встановлення меж існування твердих розчинів на їх основі, виявлення нових сполук є одним із етапів систематичного дослідження взаємодії між халькогенідами. Важливе місце займають системи типу AI2S – BIVS2 – CV2S3, де AI – Сu, Ag; BIV – Ge, Sn; CV – As, Sb. Ізоформульні сполуки Сu(Ag)8GeS6, Ag8SnS6 та Сu(Ag)2Ge(Sn)S3, що утворюються в цих системах, є перспективними матеріалами для практичного використання в якості напівпровідників, нелінійних оптичних матеріалів, функціональних матеріалів електронної техніки та фотоелектричних елементів. Особливий інтерес також викликають матеріали з іонно-електронною провідністю на основі суперіонних провідників Cu(Ag)7PS6 та зі структурою аргіродиту Cu(Ag)8Ge(Sn)S6. Такі матеріали знайшли використання у твердотільній іоніці, оскільки, мають значну катіонну провідність у твердому стані, а також володіють цінними фізико-хімічними і електро-фізичними властивостями. Утворення нових сполук та твердих розчинів на основі купрумо- та арґентумовмісних халькогенідів розширить коло цінних перспективних напівпровідникових матеріалів з нелінійно-оптичними, фотоелектричними, термоелектричними властивостями для техніки.
В останні роки активно досліджуються системи в метастабільному стані. Халькогенідні стекла завдяки широким областям прозорості, цінним оптичним властивостям, хімічній стійкості застосовують в ІЧ-оптиці, оптоелектроніці, телекомунікаційних пристроях, лазерній техніці, як середовища голографії, оптичного запису інформації тощо.
Тому в науковому аспекті, а в подальшому і в прикладному, цікавим є вивчення закономірностей взаємодії компонентів, визначення областей склоутворення у досліджуваних системах з метою встановлення існування нових тетрарних сполук, твердих розчинів та склоподібних сплавів. Такі дослідження можуть стати надійною науковою основою одержання матеріалів із заданими властивостями і прогнозувати області їх практичного застосування.
