У дисертаційному дослідженні розкрито теоретико-методологічні засади формування інтегральної якості управлінського капіталу в умовах технологічної сингулярності та обґрунтовано її роль як системоутворюючого чинника розвитку сучасного менеджменту, організацій та економіки в цілому. Об'єкт дослідження - управлінський капітал як стратегічний ресурс розвитку організацій та економіки в умовах технологічної сингулярності. Предмет дослідження - теоретичні, методологічні та прикладні засади формування інтегральної якості управлінського капіталу, механізми її трансформації в конкурентоспроможність управлінського капіталу та стратегічну результативність соціально-економічних систем.
Актуальність дослідження зумовлена глибокими трансформаційними процесами, які відбуваються в сучасному світі під впливом цифровізації, розвитку штучного інтелекту, економіки знань та прискорення технологічних змін. У цих умовах традиційні фактори конкурентоспроможності поступово втрачають своє визначальне значення, а на перший план виходять якість управління, професійна підготовка менеджерів, здатність до інноваційного розвитку, адаптивність та ефективне використання інтелектуальних ресурсів.
Обґрунтовано, що сучасний етап розвитку менеджменту характеризується переходом від функціонального розуміння управлінської діяльності до інтегрального підходу, в межах якого управлінський капітал розглядається як складна багаторівнева система, здатна забезпечувати інтеграцію знань, компетентностей, технологій, людського потенціалу та організаційних ресурсів. Відповідно зростає значення дослідження інтегральної якості управлінського капіталу як нової системної характеристики, що визначає рівень розвитку менеджменту та його здатність формувати довгострокові конкурентні переваги.
У роботі здійснено комплексний аналіз теоретичних підходів до дослідження управлінського капіталу, людського капіталу, інтелектуального капіталу та професійної компетентності менеджерів. Встановлено, що більшість існуючих концепцій концентрує увагу переважно на окремих характеристиках управлінської діяльності, тоді як проблема інтеграції цих характеристик у єдину систему залишається недостатньо дослідженою.
Доведено, що в умовах технологічної сингулярності якість управлінського капіталу не може визначатися лише рівнем освіти, професійних знань або досвіду управлінської діяльності. Вирішального значення набуває здатність до інтеграції професійних компетентностей, інноваційного потенціалу, стратегічного мислення, лідерства, цифрової адаптивності та управлінської культури. Саме така інтеграція формує нову системну якість, яка визначає можливості менеджменту забезпечувати ефективне функціонування складних соціально-економічних систем.
На основі проведеного дослідження запропоновано авторський підхід до трактування інтегральної якості управлінського капіталу. Під інтегральною якістю управлінського капіталу пропонується розуміти системну характеристику управлінського капіталу, яка відображає рівень інтеграції професійних компетентностей, інноваційної спроможності, управлінської культури, адаптивності та здатності до стратегічного розвитку й забезпечує формування стійких конкурентних переваг організацій та економіки.
Обґрунтовано, що інтегральна якість управлінського капіталу є результатом взаємодії низки взаємопов'язаних факторів, серед яких особливе значення мають професіоналізація управлінської діяльності, розвиток системи менеджерської освіти, мотивація професійного розвитку, інноваційна активність, цифрова трансформація та впровадження принципів інтегрального менеджменту.
Особливу увагу приділено дослідженню ролі первинної менеджерської освіти у формуванні управлінського капіталу. Показано, що сучасна система підготовки менеджерів повинна бути орієнтована не лише на передачу знань, а й на формування здатності до безперервного навчання, стратегічного мислення, роботи з інформацією, цифровими технологіями та штучним інтелектом. У роботі обґрунтовано необхідність переходу до нової моделі менеджерської освіти, спрямованої на формування інтегральних управлінських компетентностей.
