У дисертації проведено комплексне наукове дослідження сутності надмірного формалізму в адміністративному судочинстві України; виявлено його відмінності від процесуального формалізму в адміністративному судочинстві; з’ясовано випадки вияву надмірного формалізму на стадії відкриття провадження в адміністративній справі, під час розгляду справи та прийняття рішення адміністративним судом, перегляду судових рішень адміністративного суду; схарактеризовано тлумачення надмірного формалізму в практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду; сформульовано пропозиції, необхідні для вдосконалення законодавства в окресленій сфері, а також практики його застосування.
З’ясовано, що наявність процесуального формалізму в адміністративному судочинстві є позитивним аспектом обмеження дискреційних повноважень судді, дотримання рівності сторін, запобігання свавіллю, гарантування ефективного розгляду спору протягом розумного строку, доступності правосуддя та правової визначеності. Наявність надмірного формалізму, навпаки, призводить до порушення принципів судочинства, що визнається Європейським судом з прав людини порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Визначено, що процесуальний формалізм в адміністративному судочинстві – це стан виконання суб’єктами судового процесу норм Кодексу адміністративного судочинства України, а також дотримання ними адміністративної процесуальної форми, що вважається необхідною умовою для належного здійснення правосуддя. Процесуальний формалізм в адміністративному судочинстві України розглядається крізь призму обов’язку суб’єктів процесу дотримуватися норм адміністративного судочинства під час розгляду справи та прийняття в ній рішення, нехтування якими призводить до суттєвих негативних процесуальних наслідків. Процесуальний формалізм проявляється під час реалізації норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановлено, що надмірним формалізмом в адміністративному судочинстві є неухильне, механічне дотримання норм Кодексу адміністративного судочинства України без урахування доцільності цього, обставин справи, всупереч принципу розумності. Надмірний формалізм полягає у створенні адміністративним судом процесуальних бар’єрів, що унеможливлюють або перешкоджають належному виконанню норм процесуального права.
З’ясовано, що надмірний формалізм може проявлятися під час реалізації норм Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі й щодо підтвердження отримання суб’єктом повідомлення (виклику) про розгляд справи; незазначення в позовній заяві відомостей щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору; обчислення строків розгляду справи, а також вчинення процесуальних дій (подача доказів, позову, скарг, клопотань, заяв, інших документів); відсутність особистого підтвердження позивачем відомостей щодо неподання ним іншої позовної заяви до цього самого відповідача з таким же предметом та водночас з таких же підстав; невказання попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат; оформлення процесуальних документів, документів на підтвердження повноважень представника; сплати та обчислення розміру судового збору та інших судових витрат; визначення юрисдикції тощо.
Обґрунтовано, що для розмежування процесуального від надмірного формалізму в адміністративному судочинстві необхідно встановити ознаки останнього, основні з яких такі: 1) похідний характер від процесуального формалізму; 2) надмірно суворе дотримання процедур і формальних вимог, тобто коли суди ухвалюють судові рішення, враховуючи виключно формальні аспекти справи, не приділяючи достатньою мірою уваги змісту питання; 3) відсутність гнучкості в застосуванні норм процесуального права, що перешкоджає доступу до суду та порушує принцип пропорційності; 4) переважання процесу над результатом. Більше значення має дотримання процедур і формальностей, ніж досягнення реальних результатів чи справедливість; 5) порушення принципів адміністративного судочинства.
Доведено, що формалізм в адміністративному судочинстві під час розгляду справи сприяє забезпеченню передбачуваності закону, дотриманню принципів верховенства права, справедливості, доступності правосуддя тощо. Занадто формальне ставлення до визначених законом вимог (надмірний формалізм) може призвести до обмеження зазначених принципів права.
Констатовано, що під час використання процесуальних норм необхідно уникати як надмірної гнучкості, так і надмірного формалізму, що можуть мати наслідком нівелювання процесуальних правил, визначених законом. Надмірний формалізм у тлумаченні судом процесуальних норм вважається протиправним обмеженням права на доступ до правосуддя як складового елемента права на справедливий суд, що встановлюється статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
