Данченко В. Є. Правове регулювання непрацюючих (проблемних) активів у банківській сфері – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право – ПЗВО «Київський міжнародний університет», Київ, 2026.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукового завдання, яке полягає у тому, щоб з’ясувати сутність та виокремити особливості правового регулювання непрацюючих (проблемних) активів у банківській сфері, а також спираючись на позитивний вітчизняний та зарубіжний досвід опрацювати пропозиції та рекомендації спрямовані на вдосконалення адміністративного законодавства у цій сфері.
Наголошено, що незважаючи на відносну фінансову стійкість, одним із ключових чинників, які наразі заважають функціонуванню банків зокрема, та банківської системи в цілому, є зростання кількості проблемних (непрацюючих) активів, що тягне за собою: 1) зниження якості активів банку; 2) підвищення обсягу збитків (або недоотриманого прибутку) за кредитними операціями; 3) зниження загального рівня доходності акціонерів; 4) зменшує рівень довіри населення до банку.
Узагальнено, що проблемні (непрацюючі) активи у банківській сфері – це активи, які не генерують очікуваних доходів та становлять підвищений ризик для фінансової стабільності банку. Вони включають кредити, аванси та інші фінансові інструменти, по яким позичальники не виконують свої платіжні зобов’язання вчасно або в повному обсязі протягом встановленого періоду (зазвичай більше 90 днів). Проблемні активи вимагають від банку спеціального обліку, управління та регулювання з метою мінімізації фінансових втрат та підтримки належного рівня ліквідності та платоспроможності.
Чинники, які обумовлюють виникнення непрацюючих (проблемних) активів у банківській сфері, запропоновано поділити на наступні групи: 1) зовнішні, зокрема: а) нормативно-правові; б) політичні; в) фінансово-економічні; г) безпекові; ґ) демографічні; 2) внутрішні чинники, які включають: а) організаційно-управлінські; б) кадрові; в) інформаційно-аналітичні.
Виділено недоліки державної фінансової політики, що в тому числі стосується банківської сфери, а саме: деяка хаотичність дій Уряду на початку повномасштабного вторгнення, що призвело до підриву довіри населення до банківської системи; запровадження та ліквідація програм підтримки населення, зокрема щодо сплати кредитів; держава не має сформованої стратегії розвитку банківської системи та підвищення рівня довіри до неї збоку громадян.
Встановлено, що адміністративно-правове регулювання непрацюючих (проблемних) активів у банківській сфері представляє собою здійснюваний за допомогою нормативно-правових актів різної юридичної сили регулюючий та упорядковуючий вплив права на суспільні відносини задля забезпечення законного, ефективного та результативного функціонування відповідних суспільних відносин. Виділено та охарактеризовано систему нормативно-правових актів різної юридичної сили, норми яких спрямовані на регулювання суспільних відносин у цій сфері
Узагальнено, що на сьогоднішній день система правових засад регулювання непрацюючих (проблемних) активів у банківській сфері представлена великою кількістю нормативно-правових актів різної юридичної сили, кожен із яких регулює окремі аспекти функціонування та управління даним фінансово-правовим явищем. Зауважено, що переважна більшість аспектів управління непрацюючими (проблемними) активами регулюється підзаконними, а також відомчими нормативно-правовими актами. При цьому суттєвим недоліком є те, що дане питання недостатньо повно врегульовано саме на законодавчому рівні.
