Дисертаційне дослідження присвячене вирішенню актуального науково-педагогічного завдання формування крос-культурної компетентності бакалаврів з міжнародних відносин у процесі професійної підготовки в закладах вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена інтенсифікацією міжкультурної взаємодії в умовах глобалізації, розширенням міжнародних контактів, зростанням ролі комунікативних, аналітичних і дипломатичних функцій фахівців з міжнародних відносин, а також підвищенням вимог до їхньої здатності ефективно діяти в умовах культурного різноманіття та динамічних соціокультурних трансформацій.
Аналіз сучасного стану професійної підготовки бакалаврів з міжнародних відносин засвідчив наявність трьох взаємопов’язаних суперечностей: між соціальним запитом на фахівців, здатних до ефективної міжкультурної взаємодії, та недостатнім рівнем сформованості крос-культурної компетентності у випускників; між значним обсягом теоретичних досліджень у вітчизняній і зарубіжній педагогічній науці та обмеженим рівнем їх практичної імплементації в освітній процес; між потенціалом сучасних інтерактивних, діяльнісних та контекстних освітніх технологій і домінуванням традиційних репродуктивних підходів у професійній підготовці. Узагальнення зазначених суперечностей зумовило необхідність теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки педагогічних умов формування досліджуваної компетентності.
Методологічно-цільовий блок моделі визначає концептуальні засади формування крос-культурної компетентності та окреслює наукову логіку побудови освітнього процесу. Його теоретичне підґрунтя становить система принципів і комплекс взаємопов’язаних методологічних підходів, що забезпечують цілісність, багатовимірність і практичну спрямованість професійної підготовки майбутніх фахівців.
Змістово-процесуальний блок моделі відображає систему змістових, організаційних, технологічних і діяльнісних засобів формування крос-культурної компетентності та забезпечує її практичну реалізацію в процесі професійної підготовки. Його функціонування ґрунтується на інтеграції навчальних дисциплін, форм організації освітнього процесу, методів і педагогічних технологій, спрямованих на розвиток здатності майбутніх фахівців до ефективної міжкультурної взаємодії. Реалізація цього блоку здійснюється через застосування активних та інтерактивних методів навчання, імітаційно-ігрових і кейс-технологій, тренінгів, проєктної діяльності та технології предметно-мовного інтегрованого навчання (CLIL), що забезпечує моделювання професійно орієнтованих ситуацій міжкультурної комунікації.
Діагностично-результативний блок забезпечує комплексне оцінювання рівня сформованості крос-культурної компетентності на основі її емоційно-ціннісного, когнітивно-пізнавального, діяльнісно-поведінкового та саморегулятивного компонентів, а також визначення рівнів її розвитку (елементарного, середнього, достатнього та високого).
Удосконалено методи та технології професійної підготовки шляхом упровадження інтерактивних, імітаційно-ігрових, кейс-орієнтованих і тренінгових технологій, а також CLIL. Подальшого розвитку набули змістово-технологічні засади формування крос-культурної компетентності.
Педагогічні умови формування крос-культурної компетентності бакалаврів з міжнародних відносин передбачають забезпечення крос-культурної спрямованості змісту професійної підготовки шляхом інтеграції відповідної складової у фахові дисципліни з урахуванням специфіки міжнародної професійної діяльності, що сприяє формуванню цілісного уявлення про культурне різноманіття та особливості міжкультурної взаємодії в умовах глобалізованого світу. Другою умовою визначено впровадження предметно-мовного інтегрованого навчання (CLIL) та системи інноваційних педагогічних технологій, що забезпечують активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів, моделювання ситуацій професійної міжкультурної взаємодії, розвиток комунікативної гнучкості, толерантності та готовності до діяльності в полікультурному середовищі. Третьою умовою є створення міжкультурного освітнього середовища закладу вищої освіти як простору постійної міжкультурної взаємодії, що реалізується через академічну мобільність, діяльність мовних центрів, наукових гуртків, міжнародних проєктів і комунікативних практик, забезпечуючи накопичення практичного досвіду міжкультурної взаємодії та формування стійких професійних компетентностей.
