Дисертація присвячена комплексному дослідженню адміністративно-правових засад організаційного забезпечення роботи судів в Україні, визначенню проблем його нормативного та організаційного забезпечення та розробленню пропозицій з удосконалення національного законодавства у цій сфері.
В роботі здійснено комплексний історико-правовий аналіз становлення суб’єктів організаційного забезпечення роботи судів в Україні, який охоплює період від часів Київської Русі до сучасного етапу функціонування судової системи.
Визначено, що сучасна модель організаційного забезпечення судів в Україні сформувалася внаслідок судових реформ 1992–2016 років і характеризується створенням професійного апарату суду як основного суб’єкта організаційного забезпечення, утворенням ДСА України як спеціалізованого органу в системі судової влади, функціонуванням ВРП як органу суддівського врядування з широкими повноваженнями у сфері кадрового та організаційного забезпечення.
Встановлено, що в теперішній час правове регулювання організаційного забезпечення роботи судів в України здійснюється актами міжнародного права (міжнародними договорами та конвенціями, ратифікованими Україною, та актами «м’якого права) та актами національного законодавства України.
Здійснено системний аналіз принципів організаційного забезпечення роботи судів в Україні та обґрунтовано їх багатовимірну класифікацію. Встановлено плюралістичний характер розуміння сутності принципів права у сучасному науковому дискурсі та відсутність загальновизнаних критеріїв систематизації принципів судової влади.
Зроблено висновок про комплексний та багатоаспектний характер функцій організаційного забезпечення роботи судів в Україні.
Встановлено, що апарат суду є первинним і основним суб’єктом організаційного забезпечення роботи судів в Україні.
Обґрунтовано розмежування категорій «штат» і «персонал» апарату суду за функціональною ознакою. До штату включено професіоналів та кваліфікованих державних службовців, які здійснюють організаційне забезпечення роботи суду, а до персоналу - працівників, що виконують функції з обслуговування та робітників. Працівниками апарату суду є державні службовці, працівники патронатної служби, працівники з обслуговування та робітники.
Проаналізовано структуру апарату суду, яка включає керівника та його заступників, структурні підрозділи, прес-службу, канцелярію, бухгалтерську службу, службу управління персоналом, патронатну службу та службу судових розпорядників.
З’ясовано, що адміністративно-правовий статус працівників апарату суду характеризується складністю та неоднорідністю через різноманітність категорій працівників та їх функціональних обов’язків.
Охарактеризовано особливості правового статусу керівника апарату суду та його заступників, включаючи специфіку призначення, звільнення, повноважень та відповідальності.
Визначено, що система внутрішньої та зовнішньої взаємодії щодо організаційного забезпечення роботи судів в Україні є основним елементом ефективного функціонування судової системи.
Запропоновано авторське визначення взаємодії щодо організаційного забезпечення роботи судів як систематичного взаємного впливу суб’єктів адміністративних повноважень один на одного задля досягнення спільної мети, спрямованої на створення та підтримання умов для ефективного здійснення судочинства.
Розроблено класифікацію взаємодії за напрямом (зовнішня та внутрішня) та колом сторін.
На основі узагальнення позитивного зарубіжного досвіду організаційного забезпечення роботи судів встановлено, що він характеризується поступовим розмежуванням функцій судового адміністрування між суддями і апаратом суду, що сприяє підвищенню ефективності правосуддя та його клієнтоорієнтованості.
Визначено ключові напрями удосконалення організаційного забезпечення роботи судів з урахуванням зарубіжного досвіду: запровадження конкурсного відбору помічників суддів, створення посад типу «rechtspfleger», підвищення професіоналізму судових адміністраторів, звільнення суддів від адміністративних функцій, покращення технічного забезпечення та розвиток електронного судочинства.
