Актуальність. У кризових і фрустраційних умовах воєн та суспільних трансформацій зростає кількість людей, які переживають психоемоційне вигорання та психофізичне виснаження, що негативно впливає на самооцінку, образ Я, самоакцептацію та побудову гармонійної Я-концепції. Різновидова депривація зумовлює обмеження і блокаду біо-, психо- і соціогенези особистості. Недостатня вивченість цього поля зумовила актуальність дослідження.
Роботу виконано згідно з планом НДР кафедри педагогічної та вікової психології і лабораторії «Психогенеза особистості» Волинського національного університету імені Лесі Українки в межах теми «Вікові та педагогічні виміри психогенези особистості: норма і девіація» — складової комплексної державної теми «Психогенеза ревіталізації депривованої особистості» (0113U002218).
Об'єкт дослідження — Я-концепція особистості в умовах депривації. Предмет — особливості психоемоційного вигорання як чинника деформації Я-концепції депривованої особистості. Мета — теоретико-емпіричне визначення цих особливостей.
Завдання: здійснити теоретико-методологічний аналіз змістово-функціонального наповнення психоемоційного вигорання та Я-концепції особистості в умовах різновидової депривації; емпірично дослідити вплив психоемоційного вигорання на побудову Я-концепції депривованими людьми; порівняти результати за критерієм «депривація — норма»; розробити генетично-психологічну програму корекції деформованої Я-концепції депривованої особистості.
Методи дослідження: теоретичні — аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, моделювання; емпіричні — спостереження, анкетування, біографічний метод, тестування (методики М. Куна і Т. Макпартленда, М. Розенберга, В. Століна і Л. Пантилєєва, Т. Лірі, Р. Бернса, В. Бойка, Д. Рассела і М. Фергюсон, Л. Вассермана, Дж. Тейлора); математико-статистичні — описова статистика, t-критерій Стьюдента, кореляційний, факторний і дисперсійний аналізи (SPSS 25.0).
Емпірична база: пілотажний етап охопив 417 осіб; остаточна вибірка склала 234 особи (група «депривація» — 142, група «норма» — 92); базами експерименту були три українські університети.
Результати. Психоемоційне вигорання постає полікомпонентним афективно-когнітивним феноменом, який охоплює емоційні, когнітивні, мотиваційні та поведінкові порушення, посилює внутрішню конфліктність і знижує адаптаційні можливості особистості. Депривація підсилює афективно-емоційну вразливість, спричинює регресивні зміни самоуявлення й самоприйняття та ускладнює формування інтегрованої Я-концепції. За результатами факторного аналізу в групі «депривація» вичленувано фактори «дезадаптовано-інтрапсихічна вразливість», «рефлексивно-депресивне самозвинувачення», «тривожно-невротична самотність» і «фрустраційно-безпорадна самоприв'язаність»; узагальнений профіль відзначається внутрішньодеструктивною спрямованістю, домінуванням самозвинувачення, негативної самооцінки, тривожно-депресивних проявів і відчуттям безпорадності. У групі «норма» вичленувано фактори «самовпевнено-владна самотність», «фрустраційно-експресивна домінантність», «тривожно-амбівалентна самоцінність» і «скептично-закрита емоційність», що описують зовнішньо орієнтовану, інтегрованішу, проте егоцентрично-психозахисну модель Я-концепції. Зафіксовано статистично значимі міжгрупові відмінності: депривація змінює структуру Я-концепції та порушує психорегулятивні механізми самосвідомості, а вигорання виступає каталізатором цих деформацій.
Розроблено, апробовано й запроваджено «Генетично-психологічну програму корекції деформованої Я-концепції депривованої особистості» та «Ревіталізаційний тренінг для зниження негативного впливу емоційного вигорання на самоусвідомлення депривованої особистості», які сприяли підвищенню позитивного самоставлення, формуванню конструктивних комунікативно-перцептивних навичок, вдосконаленню психоемоційного саморегулювання та інтеграції Я-концепції.
Наукова новизна: уперше здійснено цілісне вивчення психоемоційного вигорання як чинника деформації Я-концепції депривованої особистості та запроваджено генетично-психологічну програму її корекції; уточнено специфіку особистісних проявів вигорання у депривованих студентів; поглиблено наукові уявлення про внутрішньо-деструктивну тенденцію розвитку депривованих осіб і зовнішньо спрямовану — пересічних людей.
Практичне значення: результати можуть бути застосовані у фаховій підготовці психологів, педагогів та фахівців соціономічних професій для психодіагностичної і психокорекційної роботи з депривованими вибірками; впроваджено у п'яти закладах освіти.
Результати висвітлено у 19 публікаціях автора. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел (255 найменувань) і додатків; загальний обсяг — 279 сторінок, основний — 221; містить 12 таблиць і 11 рисунків.
Ключові слова: особистість, самосвідомість, депривація, депривована особистість, психоемоційне вигорання, Я-концепція, деформація Я-концепції, самооцінка, образ Я, ревіталізація.
