Дисертаційна робота присвячена встановленню особливостей просторово-часової динаміки фітоепіфітону лотичних і лентичних екосистем у залежності від впливу провідних екологічних чинників (на прикладі р. Рось та її допливів і Канівського водосховища).За результатами вивчення фітоепіфітону р. Рось із допливами та верхньої частини Канівського водосховища встановлено особливості структури та кількісного розвитку фітоепіфітону лотичних, перехідних і лентичних ділянок великої зарегульованої річки і водосховища Дніпра. Виявлено найбільш вагомі чинники, які визначають просторово-часову динаміку фітоепіфітону в досліджуваних екосистемах. У р. Рось із допливами виявлено 230 видів (234 ввт, включно з номенклатурним типом виду) зі 107 родів, 59 родин, 35 порядків, 13 класів, 7 відділів; чисельність коливалась від 23 до 5847 тис. кл/10 см2, а біомаса – від 0,008 до 7,364 мг/10 см2. У верхній частині Канівського водосховища ідентифіковано 224 види (230 ввт) зі 100 родів, 50 родин, 31 порядку, 12 класів, 6 відділів; чисельність змінювалась від 4 до 1049 тис. кл/10 см2, біомаса від 0,005 до 0,628 мг/10 см2. Спільних видів між двома екосистемами зареєстровано 149, а коефіцієнт Серенсена складає 0,64. Порівняльний аналіз фітоепіфітону лотичних, лентичних і «перехідних» ділянок показав тенденцію до зниження кількісного розвитку фітоепіфітону зі зменшенням ступеню проточності. Ця тенденція спостерігалась як у р. Рось та її допливах, так і в Канівському водосховищі, і проявилась у таких показниках як загальна чисельність, загальна біомаса фітоепіфітону, біомаса низькопрофільних та високопрофільних видів, а також деяких видів-домінантів (Brebissonia lanceolata, Cocconeis placentula, Oedogonium sp.). Це пояснюється тим, що водообмін сприяє постачанню біогенних елементів та розчинного кисню до фітоепіфітону, та обміну видами між угрупованнями. Крім того, такі низькопрофільні види як Brebissonia lanceolata, Cocconeis placentula міцно прикріплюються до субстрату і мають конкурентну перевагу в умовах течії. Водночас біомаса неприкріплених рухливих та планктонних форм не залежить від ступеню проточності.
Виявлено лотичні, «перехідні» і лентичні ділянки досліджуваних екосистем з різним характером часової динаміки: незарегульована ділянка р. Рось – максимум біомаси в середині літа; прируслова ділянка Канівського водосховища – мінімум біомаси в середині літа (період «цвітіння» води); заболочена водойма з дефіцитом кисню – поступове зниження біомаси від початку літа до осені. Показано, що вплив просторових чинників на видову подібність угруповань фітоепіфітону залежить від гідрологічної сполученості між ділянками. Встановлено, що вищий кількісний розвиток Chlorophyta у фітоепіфітоні р. Рось та її допливів, порівняно з Канівським водосховищем, пов’язаний з достовірно більшим вмістом неорганічних сполук азоту в річці та підтверджується прямими кореляціями між Nнеорг. та часткою Chlorophyta (для кількості видів r = 0,55 p = 0,02, для чисельності r = 0,60 p = 0,009).
Вперше оцінено комплексний вплив різних екологічних чинників на якісні і кількісні показники фітоепіфітону методом регресійного аналізу. Вперше проаналізовано міжвидові зв’язки в угрупованні фітоепіфітону, для цього було розраховано коефіцієнти кореляції між величинами біомаси домінуючих видів водоростей у просторі і часі. Вперше досліджено вплив кількісного розвитку та структури зоофітосу на фітоепіфітон (на прикладі Канівського водосховища). На лентично-лотичних ділянках, що добре промиваються, з домінуванням гамарид, біомаса фітоепіфітону була вищою, ніж на лентичних ділянках з домінуванням легеневих молюсків, що пояснюється комплексним впливом абіотичних чинників (характер водообміну) та біотичних чинників (ефективність виїдання водоростей). Серед видів-домінантів фітоепіфітону найбільш виражена різниця у величинах біомаси встановлена для міцно прикріпленої діатомеї Cocconeis placentula, яка вочевидь не доступна для споживання гамаридами, проте може ефективно споживатись молюсками. Це підтверджується оберненим зв’язком між біомасою C. placentula та біомасою альгодетритофагів на ділянках з домінуванням легеневих молюсків.
Результати оцінки якості води за фітоепіфітоном показали, що обидві екосистеми відповідають -мезосапробній зоні, проте у р. Рось із допливами частка --сапробів є меншою, а і -сапробів – більшою, ніж у Канівському водосховищі, що свідчить про вищий вміст органічних речовин. Застосування трофічного діатомового індексу (TDI) дозволило встановити відмінності між лотичними ділянками і водосховищами р. Рось і допливів: у водосховищах індекс TDI був достовірно вищим, що свідчить про підвищення рівня трофності у водосховищах.
Встановлено особливості фітоепіфітону великої річки порівняно з водосховищем Дніпра.
