Дисертація є комплексним дослідженням проблем формування, оцінювання та розвитку кадрового потенціалу медичних організацій, що передбачає системне поєднання теоретичного обґрунтування сутності кадрового потенціалу, аналітичної оцінки ефективності його використання та розроблення концептуальних підходів до вдосконалення управління персоналом у сфері охорони здоров’я.
В умовах трансформації системи охорони здоров’я України, реформування механізмів фінансування медичних послуг, розширення управлінської автономії закладів охорони здоров’я, цифровізації управлінських процесів та посилення кадрових викликів особливого значення набуває проблема ефективного управління розвитком кадрового потенціалу організацій охорони здоров’я. Кадровий потенціал є ключовим стратегічним ресурсом медичних організацій, який визначає якість надання медичних послуг, ефективність функціонування закладів охорони здоров’я, їх конкурентоспроможність та здатність адаптуватися до змін зовнішнього середовища. Водночас сучасний стан функціонування системи охорони здоров’я характеризується дефіцитом медичних кадрів, міграцією висококваліфікованих працівників, професійним вигоранням персоналу, нерівномірністю кадрового забезпечення регіонів та необхідністю підвищення ефективності використання людських ресурсів. За таких умов особливої актуальності набувають питання формування ефективної системи управління розвитком кадрового потенціалу організацій охорони здоров’я, здатної забезпечити кадрову стійкість, підвищення результативності діяльності медичних організацій та покращення якості медичної допомоги.
У першому розділі дисертаційної роботи проведено дослідження теоретико-методичних основ управління розвитком кадрового потенціалу організацій охорони здоров’я. Узагальнено та систематизовано наукові підходи до трактування категорій «управління», «розвиток», «кадровий потенціал» та «управління розвитком кадрового потенціалу». Обґрунтовано багатовимірну природу кадрового потенціалу як складної соціально-економічної системи, яка поєднує професійні компетентності, освітній рівень, мотиваційні характеристики, інноваційні можливості та адаптаційний потенціал персоналу. Узагальнення наукових підходів дозволило сформувати змістовну характеристику понятійно-категоріального апарату управління кадровим потенціалом організацій охорони здоров’я, що базується на інтеграції ресурсного, компетентнісного, системного та стратегічного підходів.
У межах дослідження теоретичних аспектів управління кадровим потенціалом узагальнено наукові підходи до оцінювання ефективності управління персоналом у сфері охорони здоров’я. Проаналізовано міжнародний досвід управління людськими ресурсами у країнах Європейського Союзу, США та Канаді, а також рекомендації міжнародних організацій WHO, OECD, NHS England та HRH2030 щодо формування кадрової політики, професійного розвитку персоналу та забезпечення кадрової стійкості медичних організацій.
Особливу увагу приділено дослідженню чинників, що впливають на формування та розвиток кадрового потенціалу організацій охорони здоров’я. Систематизовано економічні, соціально-демографічні, організаційні, інституційні та технологічні чинники, які визначають рівень кадрового забезпечення, професійного розвитку персоналу та ефективності використання людських ресурсів. Доведено необхідність формування інтегрованої системи управління кадровим потенціалом з урахуванням сучасних тенденцій реформування медичної галузі.
У другому розділі дисертаційної роботи сформовано аналітико-методичне підґрунтя оцінювання ефективності управління розвитком кадрового потенціалу організацій охорони здоров’я. Проведено комплексне дослідження сучасного стану кадрового забезпечення системи охорони здоров’я України та визначено основні тенденції його розвитку. Встановлено, що сучасний стан кадрового потенціалу характеризується структурними дисбалансами між окремими категоріями медичного персоналу, нерівномірністю кадрового забезпечення, високим рівнем кадрової міграції та необхідністю посилення механізмів професійного розвитку.
