Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 «Медицина» (галузь знань 22 «Охорона здоров’я»). – ДУ «Національний науковий центр серцево-судинної хірургії та спадкової патології імені М. М. Амосова НАМН України», Київ, 2026.
Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі сучасної інтервенційної кардіології — особливостям лікування гострого коронарного синдрому (ГКС) у пацієнтів старших вікових груп (СВГ). Актуальність роботи зокрема зумовлена процесом прогресивного зростання середнього віку населення в Україні, який суттєво посилився з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну у 2022, на тлі сталого зростання витрат Національної служби здоров'я України на лікування гострого коронарного синдрому з 2019 по 2025 роки. Розвиток ГКС залишається одним із провідних факторів несприятливого прогнозу і летальності у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС). Середньорічна смертність від ІХС в Україні також демонструє тенденцію до зростання зі збільшенням від 278 714 випадків у 2015 році до 304 060 у 2021 році. Ризик смерті при ГКС у пацієнтів старечого віку (85+ років) в 10 разів вищий порівняно з особами віком молодше 65 років. Згідно визначень ООН, ВООЗ та міжнародних кардіологічних спільнот, до СВГ віднесені пацієнти віком 65 років та старше.
У дисертаційному дослідженні проаналізовані патофізіологічні механізми старіння серцево-судинної системи та їхнє місце у розвитку ГКС, а також вплив на специфічну клінічну презентацію та гірший прогноз у пацієнтів старшого віку. Центральними механізмами визначені феномен клітинного старіння (сенесценції), секреторний фенотип системного запалення, коронарна кальцифікація, збільшення ригідності судин, поширене атеросклеротичне навантаження та геріатричний статус, зокрема синдром старечої астенії (крихкості). Показано, що ці асоційовані зі старінням фактори безпосередньо впливають на успішність перкутанних коронарних втручань (ПКВ) у пацієнтів старших вікових груп. В роботі представлені особливості атипової презентації пацієнтів. та описані адаптовані підходи до проведення лікування пацієнтів СВГ із гострим коронарним синдромом. Зокрема, вперше в Україні на репрезентативному матеріалі визначена ефективність застосування моделей глибокого навчання у діагностиці гострого коронарного синдрому за відсутності елевації сегмента ST на електрокардіограмі. Описаний підхід до вибору та встановлення периферійного артеріального доступу для виконання ПКВ під ультразвуковим контролем у реальному часі, а також особливості забезпечення судинного доступу при вираженому кальцинозі променевої артерії у пацієнтів СВГ.
При аналізі відмінностей між молодшою та старшою віковими групами визначені клініко-діагностичні особливості ГКС у старших пацієнтів. Зокрема, виявлено, що пацієнти СВГ при поступленні в стаціонар з приводу ГКС частіше скаржаться на задишку та слабкість, а також частіше мають супутню фібриляцію передсердь. У дослідженні відсутність статистичної різниці щодо частоти наявності елевації сегмента ST на електрокардіограмі між молодшою та старшими віковими групами, на противагу даним літературних джерел, що може бути розцінено як ознака гіподіагностики гострого коронарного синдрому у пацієнтів СВГ за відсутності класичних електрокардіографічних критеріїв при прийнятті рішення про госпіталізацію в стаціонар.
Проведено порівняльний аналіз пацієнтів СВГ з ГКС, яким було виконано ПКВ та коронарне шунтування (КШ). Виявлено, що коронарне шунтування, на противагу ПКВ, рідше проводиться жінкам, з меншою вірогідністю виконується ургентно госпіталізованим пацієнтам та пацієнтам із підвищенням рівня серцевих біомаркерів за результатами лабораторних обстежень, а також пов'язане зі збільшеною тривалістю госпіталізації. Встановлено, що наявність супутніх захворювань не мала статистично значущої відмінності при виборі методики реваскуляризації при гострому коронарному синдромі.
Продемонстровано, що стратегія реваскуляризації суттєво ґрунтувалася на анатомічних характеристиках артеріального русла. Наявність гострої оклюзії була достовірною причиною вибору ПКВ як методики реваскуляризації. Натомість наявність хронічної оклюзії коронарних артерій, ураження стовбура лівої коронарної артерії, аорто-остіальних уражень та вища оцінка за шкалою SYNTAX достовірно частіше визначалися у пацієнтів в групі КШ. Встановлено, що при виборі методики реваскуляризації у відповідності до рекомендацій міжнародних фахових спільнот, показники госпітальної летальності не мали статистично значущої відмінності між групами ПКВ та КШ.
При проведенні порівняльного анаізу ангіографічних характеристик коронарного русла визначено, що анатомічний профіль коронарного русла у пацієнтів СВГ характеризується домінуванням дифузних уражень, вираженого коронарного кальцинозу, біфуркаційних та трифуркаційних уражень, ураження стовбура лівої коронарної артерії, а також вищою загальною оцінкою за шкалою SYNTAX, ніж у пацієнтів молодшого віку.
