Дисертація присвячена вирішенню актуального наукового завдання сучасної травматології та ортопедії – підвищенню ефективності відновного лікування пацієнтів, у яких після артроскопічної резекції меніска колінного суглоба розвивається тендинопатія власної зв'язки наколінка (ТН). Незважаючи на малоінвазивний характер артроскопічних втручань, у частини пацієнтів у післяопераційному періоді формується стійкий больовий синдром у передньому відділі коліна, що супроводжується функціональними обмеженнями, зниженням сили м'язів та погіршенням якості життя. Питання клінічного перебігу, функціональних наслідків та оптимальної тактики фізичної терапії при даній патології залишаються недостатньо вивченими.
Мета дослідження – Покращити результати відновного лікування пацієнтів із тендинопатією власної зв’язки наколінника після артроскопічної резекції меніска колінного суглоба шляхом комплексної клініко-функціональної оцінки патології та розробки програми фізичної терапії, як складової реабілітації, із застосуванням роботизованого ортеза (РО).
Об'єкт дослідження – структурні та функціональні зміни стану колінного суглоба у пацієнтів із тендинопатією власної зв'язки наколінка після артроскопічної резекції меніска.
Предмет дослідження – клінічні прояви, функціональний стан колінного суглоба, ультразвукові характеристики тканини власної зв'язки наколінка, особливості вегетативної нервової регуляції, зміни сили м'язів нижньої кінцівки та ефективність комплексного відновного лікування із застосуванням роботизованого ортеза.
Дослідження виконано на базі відділу захворювань суглобів у дорослих ДУ «Національний інститут травматології та ортопедії НАМН України». До дослідження включено 120 пацієнтів (76 чоловіків, 44 жінки; середній вік 38,1 ± 7,8 року; середній ІМТ 28,5 ± 5,9 кг/м²), відібраних серед 524 обстежених після артроскопічної резекції меніска при виявленні ранніх проявів ТН на 14-й день після операції. Пацієнтів розподілено на дві групи по 60 осіб. Основна група отримувала стандартну фізичну терапію з додатковим курсом на РО Locomat; контрольна група – лікування за протоколом EU-US Meniscus Rehabilitation 2024 Consensus. Застосовано клінічні, ультразвукові, функціональні (ВАШ, AKPS, шкала Lysholm), динамометричні, вегетативні та біомеханічні методи дослідження; статистичну обробку виконано з використанням критеріїв Манна–Уїтні, Фрідмана, χ², точного критерію Фішера та кореляції Спірмена.
Застосування РО забезпечило достовірно кращі результати відновного лікування порівняно зі стандартною програмою. Через 12 тижнів медіана ВАШ в основній групі становила 1 (0–1) бал проти 2 (2–3) балів у контрольній;
AKPS – 89,5 (89–90) проти 76 (76–76) балів; шкала Lysholm – 90 (84–91) проти 84 (76–85) балів. Приріст AKPS від 14-го дня до 12-го тижня становив 171,2% в основній групі та 137,5% у контрольній. Сила м'язів-розгиначів в основній групі через 3 місяці відновилася до доопераційного рівня (76,0 Н·м), тоді як у контрольній залишалася на 6,5% нижчою (72,0 Н·м). Нормалізацію вегетативного балансу (ейтонія, ритмограма І класу) через 12 тижнів зафіксовано у 90,0% пацієнтів основної групи проти 63,3% контрольної. Вік пацієнтів більшою мірою асоціювався з функціональними показниками, тоді як ІМТ – з інтенсивністю больового синдрому; однак у всіх підгрупах основна група демонструвала кращу динаміку, що підтверджує самостійний клінічний ефект запропонованої програми.
Розроблена програма відновного лікування із застосуванням роботизованого ортеза є патогенетично обґрунтованою та клінічно ефективною. Її впровадження забезпечує більш швидке зменшення больового синдрому, повніше відновлення функції колінного суглоба, нормалізацію сили м'язів-розгиначів та вегетативної регуляції. Програму рекомендовано до ширшого застосування в практиці післяопераційної фізичної терапії пацієнтів після артроскопічних втручань на колінному суглобі.
