Блащук О.О. Правові механізми взаємодії громадянського суспільства та держави в умовах євроатлантичного розвитку України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Національний університет «Острозька академія», Острог, 2026.
У роботі обґрунтовано, що громадянське суспільство в сучасному правовому вимірі не може розглядатися лише як позадержавне середовище або сукупність громадських об’єднань. Воно постає як багатошарове соціальноправове середовище самоорганізації осіб та їхніх об’єднань, публічної комунікації, представництва інтересів, участі у виробленні публічних рішень і контролю за публічною владою. Держава, відповідно, не є лише зовнішнім адресатом суспільних вимог. У межах належного демократичного врядування вона одночасно виступає інституційним партнером громадянського суспільства, який створює правові канали участі, і об’єктом громадського контролю, рішення, дії та бездіяльність якого мають бути відкритими для перевірки, пояснення, перегляду та правового реагування.
Метою дисертаційного дослідження є теоретико-правове обґрунтування правових механізмів взаємодії громадянського суспільства та держави в умовах євроатлантичного розвитку України, виявлення прогалин їх нормативного, інституційного й процедурного забезпечення, а також формулювання авторської моделі інтегрованого механізму такої взаємодії. Для досягнення поставленої мети розкрито поняття, ознаки та функції громадянського суспільства, визначено правову роль держави як партнера і об’єкта контролю, сформульовано поняття та елементний склад правового механізму взаємодії, обґрунтовано критерії його оцінювання через верховенство права, належне демократичне врядування, прозорість і підзвітність, проаналізовано міжнародні та європейські стандарти громадянської участі, охарактеризовано інституційні й процедурні моделі взаємодії у європейській практиці, визначено євроатлантичні орієнтири гармонізації для України, оцінено українську нормативну та інституційну основу взаємодії, виявлено основні процедурні дефекти, гарантійні прогалини й проблеми правозастосування та розроблено авторську модель інтегрованого правового механізму.
Наукова новизна дисертації полягає у запропонуванні авторської моделі інтегрованого правового механізму взаємодії громадянського суспільства і держави, у якій громадянська участь, прозорість, громадський контроль, мотивована відповідь органу влади, засіб захисту і подальший моніторинг поєднані в єдиний процедурний цикл. У роботі обґрунтовано розмежування між окремим каналом громадянської участі та повноцінним правовим механізмом взаємодії; сформульовано критерії євроатлантичної сумісності такого механізму; удосконалено розуміння громадянського суспільства як правового партнера держави; уточнено роль держави як інституційного організатора участі та одночасно об’єкта громадського контролю; розвинуто підхід до прозорості й підзвітності як юридичних умов ефективної взаємодії.
Отримані результати підтверджують, що євроатлантичний розвиток України вимагає не декларативного залучення громадськості й не механічного запозичення окремих процедур, а функціональної гармонізації механізму взаємодії громадянського суспільства та держави. Така гармонізація має забезпечити юридично простежуваний шлях суспільної позиції, мотивовану відповідь органу влади, підзвітну реакцію, можливість контролю, перегляду й виправлення процедурного дефекту. У цьому значенні взаємодія громадянського суспільства та держави постає не як допоміжний елемент публічного управління, а як необхідна умова демократичної стійкості, верховенства права, довіри до публічної влади та якісного євроатлантичного розвитку України.
Ключові слова: громадянське суспільство, держава, правовий механізм, євроатлантичний розвиток, участь, громадський контроль, прозорість, підзвітність, верховенство права, належне врядування, місцеве самоврядування, судовий захист, правові гарантії, гармонізація законодавства, європейські стандарти, публічна влада, правова держава.
