Українець М. П. Державний суверенітет України в контексті глобалізації та євроінтеграції. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Національний університет «Острозька академія». Острог, 2026.
У роботі досліджено теоретико-концептуальні засади державного суверенітету як фундаментальної засади конституційного ладу України, узагальнено основні наукові підходи до його розуміння, розкрито зміст і сутність державного суверенітету, проаналізовано сучасні концепції суверенітету та їх еволюцію в науці конституційного права України. На цій основі обґрунтовано, що державний суверенітет України доцільно розглядати як динамічну конституційно-правову категорію, зміст якої розкривається не лише через формально закріплений статус держави, а й через її реальну здатність до самозахисту, самозбереження, самовідтворення та відновлення.
Запропоновано підхід до розмежування державного суверенітету і суверенних прав держави. Державний суверенітет розглядається як фундаментальна властивість державної влади, тоді як суверенні права держави — як конкретні юридичні форми реалізації цієї властивості в окремих сферах. Таке розмежування дає змогу точніше оцінювати сучасні процеси трансформації державності, оскільки зміна способу здійснення окремого суверенного права не завжди означає втрату суверенітету загалом, але може свідчити про звуження його реального змісту.
У дисертації здійснено конституційно-правову характеристику державного суверенітету України в умовах глобалізації та євроінтеграції.
Доведено, що в умовах глобалізації державний суверенітет не втрачає свого значення, однак істотно змінюються форми й умови його реалізації. Глобалізація посилює економічну, політичну, інформаційну, правову й безпекову взаємозалежність держав, внаслідок чого суверенітет дедалі менше може розумітися як замкнена самодостатність і дедалі більше потребує осмислення як здатність держави зберігати реальний простір стратегічного вибору в умовах складного зовнішнього середовища.
Обґрунтовано необхідність оновлення конституційно-правової моделі забезпечення державного суверенітету України. Запропоновано використовувати категорію сувереноздатності як практичний вимір суверенітету, що відображає реальну здатність держави бути суверенною — підтримувати дієвість інститутів, захищати себе, зберігати простір стратегічного рішення, протистояти зовнішньому примусу та відновлювати територіальну цілісність, юрисдикцію і повноцінне функціонування державних інститутів.
Удосконалено підходи до розуміння гарантій суверенітету, ролі внутрішньої державної спроможності в його забезпеченні та необхідності переходу від моделі зовнішнього очікування до моделі внутрішньо забезпеченого суверенітету. Обґрунтовано, що вдосконалення конституційно-правового забезпечення державного суверенітету України повинно здійснюватися через закріплення пріоритету внутрішньо забезпеченого суверенітету, посилення стратегічної автономії держави, розвиток моделі суверенного стримування, оновлення системи гарантій суверенітету, інтеграцію
воєнного фактора у довгострокову модель конституційного розвитку та захист державної волі від внутрішньої деформації.
Набуло подальшого розвитку конституційно-правове осмислення концепції ядерного суверенітету. Ядерний суверенітет запропоновано розглядати не лише як питання фактичного володіння відповідним потенціалом, а як самостійний вимір державного суверенітету, пов’язаний із правом держави на визначення власного безпекового статусу, перегляд неефективних гарантійних конструкцій та відновлення стратегічної суб’єктності в умовах кризи міжнародного безпекового порядку. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки та узагальнення можуть бути використані у науково-дослідній, правотворчій, правозастосовній, експертноаналітичній та освітній діяльності, пов’язаній із проблемами забезпечення державного суверенітету України, захисту конституційного ладу, національної безпеки, євроінтеграційного розвитку та протидії зовнішнім і внутрішнім формам звуження державної самостійності.
Ключові слова: державний суверенітет, суверенні права держави, конституційний лад, конституційне право, глобалізація, євроінтеграція, сувереноздатність, десуверенізація, суверенна рівність держав, національна безпека, збройна агресія, квазідержавні утворення, конституційно-правовий механізм.
