У дисертації наведено результати комплексного клініко-інструментального та імунологічного обстеження і консервативного лікування хворих на хронічний назофарингіт з різними інтеркурентними станами назофарингеальної зони у дітей.
Метою дослідження було підвищення ефективності консервативного лікування хронічного назофарингіту у пацієнтів з та без гіпертрофії глоткового мигдалика, знизити ризик розвитку ускладнень шляхом розробки методики імуномоделюючої обгрунтованої фармакотерапії різних етіопатогенетичних варіантів запалення глоткового мигдалика в залежності від асоційованих станів назофарингеальної зони з використанням мукозальної вакцини Лантіген Б для системного застосування.
За результатами дослідження визначено, що пацієнти з ізольованим хронічним назофарингітом мають часті гострі вірусні риносинусити (77,4 %), як тригерний фактор загострень з наступною тривалою активізацією умовно-патогенної та патогенної бактеріальної флори після загострення, пацієнти з хронічним назофарингітом при гіпертрофії глоткового мигдалика – бактеріальний фактор в обох періодах захворювання (75,6 %), а хворі на хронічний назофарингіт з алергічним ринітом – алергічний (34,2 %) та вірусний (45,9 %) (рецидивуючі респіраторні вірусні інфекції) в періоди загострень та бактеріальний і алергічний у період між загостреннями.
Після аналізу усіх показників нашого дослідження до та після 8-тижневої вакцинації клінічно задовільний результат імунореабілітації, який показав співставимі позитивні зміни з результатами цитологічного, мікробіологічного та імунологічного статусу, був відзначений у 51 з 62 (82,3 %) хворих основної групи 1 (хронічний назофарингіт), у 20 з 41 (48,8 %) хворих основної групи 2 (хронічний назофарингіт при гіпертрофії глоткового мигдалика) і у 85 з 111 (76,6 %) хворихосновної групи 3 (хронічний назофарингіт при алергічному риніті) в той час як у пацієнтів контрольної групи 2 (хворі на хронічний назофарингіт, які лікувалися стандартно без мукозальної імунізації Лантігеном Б) – 8 з 35 (22,9 %) при p<0,05 для ОГ 1 та ОГ 3.
Профілактична спроможність мукозальної вакцини Лантіген Бчерез 26 тижнів у пацієнтів з хронічним назофарингітом без локальних коморбідних станів, на тлі алергічного риніту та при гіпертрофії глоткового мигдалика доведена із достовірною статистичною різницею (p<0,05) щодо кількості і тяжкості гострих респіраторних вірусних інфекцій відносно групи порівняння, пацієнти якої лікувалися без імунокорекції. Хворі на хронічний назофарингіт без локальних коморбідних станів достовірно (p<0,05) показали позитивну динаміку стосовно таких ускладнень як гострий бактеріальний риносинусит, хронічний риносинусит без поліпів, гострий середній отит та секреторний отит після імунокорекції. Хворі на хронічний назофарингіт з гіпертрофією глоткового мигдалика достовірно (p<0,05) показали позитивну динаміку стосовно таких ускладнень якгострий бактеріальний риносинусит та секреторний отит після імунокорекції. Хворі на хронічний назофарингіт з алергічним ринітом достовірно (p<0,05) показали позитивну динаміку стосовно таких ускладнень як кількість гострих середніх отитів під час гострих респіраторних захворювань та секреторних отитів як у гострий період так і між ними після імунокорекції.
Необхідність фіналізуючих аденотомій дуже вірогідно низька (p<0,01) у хворих на хронічний назофарингіт без локальних інтеркурентних станів та з алергічним ринітом після лікування з імунокорекцією завдяки вірогідному нівелюванню частоти та тривалості гострих респіраторних захворювань і частоти ускладнень.
Тривалість післяопераційного періоду при хронічному назофарингіті із стійкими ускладненнями достовірно (p<0,05) скорочується при використанні імунокорекції мукозальною вакциною у якості передопераційної підготовки. Імунокорекція мукозальною вакциною у якості передопераційної підготовки перед аденотомією при хронічному назофарингіті із хронічним риносинуситом без поліпів статистично вірогідно показала (p<0,05) скорочення строків елімінації хронічного гнійного запалення етмоїдального лабіринту у дітей у післяопераційному періоді.
