Бакуменко О. В. Філософсько-антропологічні підвалини технічної творчості

У дисертації здійснено комплексне філософсько-антропологічне дослідження технічної творчості як багатовимірного феномена людського буття, культуротворчої діяльності та соціокультурної практики. Актуальність теми зумовлена необхідністю осмислення місця й ролі технічної творчості в умовах стрімкого технологічного розвитку, цифровізації суспільства, поширення штучного інтелекту та трансформації культурних і антропологічних засад людського існування. Технічна творчість розглядається не лише як засіб удосконалення матеріального виробництва, а як спосіб самореалізації людини, формування нових моделей взаємодії зі світом та конструювання соціокультурної реальності. Метою дослідження є концептуалізація технічної творчості як багатовимірного феномена соціокультурної практики, виявлення її онтологічних, аксіологічних і філософсько-антропологічних підвалин, а також розкриття специфіки практик творення техне в умовах технологічно опосередкованої сучасності. Методологічною основою роботи виступає міждисциплінарний підхід, що поєднує можливості філософської антропології, філософії культури, герменевтики, феноменології, історії філософії та соціальної філософії. Особливу роль у дослідженні відіграє концепт культургенів, який дозволяє інтерпретувати технічну творчість як механізм культурної спадкоємності та антропологічного самотворення. Наукова новизна дослідження полягає у розробленні цілісної філософсько-антропологічної концепції технічної творчості як особливого способу людського буття та культуротворчої діяльності. Уперше здійснено концептуалізацію технічної творчості із залученням методологічного ресурсу культургенів як структурних одиниць культурної спадкоємності. Обґрунтовано, що технічна творчість є не лише інструментом перетворення дійсності, а культурно й антропологічно зумовленим способом самореалізації людини. Доведено контингентний характер гуманістичного потенціалу технічної творчості та розкрито її амбівалентність як здатність породжувати як конструктивні, так і деструктивні наслідки. У першому розділі «Теоретичні і методологічні засади дослідження» проаналізовано основні підходи до осмислення технічної творчості у філософській традиції. Досліджено феноменологічні та герменевтичні засади інтерпретації технічної діяльності, простежено еволюцію технічного ставлення людини до світу від античності до сучасності. Розкрито культурно- антропологічний статус технічної творчості, її зв’язок із технократичним мисленням та трансформаціями людського буття у постсекулярну добу. Особливу увагу приділено аналізу технічної творчості у філософсько- антропологічних концепціях німецької класичної філософії та сучасних інтерпретаціях техне. У другому розділі «Технічна творчість та людське буття у культурі індустріального і постіндустріального суспільства» досліджено технічну творчість як прояв трансцендентальної здатності людини виходити за межі наявного досвіду та створювати нові форми організації життєвого світу. Проаналізовано технологічні модифікації технічної творчості, процеси технізації повсякденності та особливості функціонування технічної творчості в інформаційній культурі. Доведено, що в умовах цифрового суспільства технічна творчість дедалі більше інтегрується у сферу медіакомунікації, віртуальних середовищ та інтелектуальних платформ, трансформуючи способи соціальної взаємодії та культурного самовираження особистості. У третьому розділі «Амбівалентність функціонального потенціалу технічної творчості у сучасній культурі» розкрито цивілізаційний вимір технічної творчості, її морально-етичні аспекти та виховний потенціал. Обґрунтовано необхідність формування етики відповідальності як регулятивного механізму інноваційної діяльності. Показано, що технічна творчість функціонує між полюсами технооптимізму і технопесимізму, формуючи простір напруження між утопічними та антиутопічними візіями майбутнього. Особливу увагу приділено виховному значенню технічної творчості у процесах формування креативної, ціннісно орієнтованої та відповідальної особистості. У результаті дослідження встановлено, що технічна творчість є однією з фундаментальних форм культуротворчої діяльності людини, через яку реалізуються її творчі, когнітивні та світоперетворювальні здібності. Доведено, що вона не може бути зведена виключно до інженерної чи прикладної діяльності, оскільки завжди включена до системи культурних смислів, цінностей і символічних практик. Виявлено, що технічна творчість виступає важливим механізмом самореалізації людини, формування нових способів соціальної взаємодії та культурного самовизначення. Показано, що гуманістично орієнтоване розуміння технічної творчості створює передумови для відповідального ставлення до технологічних інновацій та їхнього впливу на суспільство.