Дисертацію присвячено комплексному літературознавчому аналізу ліричного героя та художньої картини світу в рок-поезії Честера Беннінгтона та Майка Шиноди (гурт Linkin Park) як репрезентативному явищі американської рок-культури межі ХХ–ХХІ ст. Рок-поезію осмислено не лише як музичний чи соціокультурний феномен, а як форму художнього мовлення з власною поетикою, системою образів і тематичними домінантами.
Актуальність роботи зумовлена потребою осмислення рок-поезії як інтелектуального літературного явища, дослідженого не повною мірою, особливо у частині творчості початку ХХІ ст. У центрі уваги – проблема художнього моделювання внутрішнього світу особистості в текстах Ч. Беннінгтона (1976–2017) та М. Шиноди (нар. 1977): їхні екзистенційні переживання, психологічні конфлікти, травми, пошук ідентичності.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському та зарубіжному літературознавстві здійснено системний аналіз рок-поезії Linkin Park як самостійного художнього феномену, запропоновано диференційований аналіз ідіостилів обох авторів, виявлено систему концептуальних домінант їхньої поезії та систематизовано теоретичні підходи до рок-поезії як літературознавчої категорії.
Установлено, що ліричний герой Linkin Park є психологічно фрагментарним, внутрішньо конфліктним суб'єктом, чиє існування розгортається в стані перманентної кризи, а картина світу не передбачає ані метафізичного виправдання страждання, ані героїчного виходу з нього, натомість пропонує щирість без романтики. Виявлено відмінність між ліричними системами авторів: герой Ч. Беннінгтона – суб'єкт болю, що проживається зсередини, з майже відсутньою дистанцією між авторським і ліричним «я», де психологічний біль передається через тілесну метафорику; герой М. Шиноди – суб'єкт рефлексії, який осмислює власний досвід і соціальну реальність, вписуючи особистий біль у широкий культурний контекст (расова ідентичність, класові суперечності, державне насильство), а реп-риторика функціонує як стратегія прямої дії та соціального свідчення. Взаємодія двох систем формує картину світу, організовану навколо опозиції «внутрішній біль/прагнення до звільнення», де голос Беннінгтона надає емоційну достовірність, а голос Шиноди – інтелектуальну опору та соціальну перспективу.
Методологія поєднує біографічний підхід (Ш.-О. де Сент-Бев), культурно-історичний метод (І.-А. Тен), соціологічний метод (О. Конт, Е. Дюркгайм), психологічний підхід (О.О. Потебня), психоаналітичний метод (З. Фройд, К.-Ґ. Юнг), структурний аналіз (Р. Барт, Ю. Крістєва), рецептивну естетику (В. Ізер, Г.-Р. Яусс) та порівняльно-типологічний метод (Т. Бенфей, Д. Наливайко), а також теорію ліричного суб'єкта, теорію поколінь, концепцію «етики піклування» і танатологічний підхід.
У першому розділі розкрито шлях рок-поезії в академічному дискурсі та творчий шлях Linkin Park. У другому розділі проаналізовано тематичні осі смерті/самознищення («Shadow of the Day», «Leave Out All the Rest», «Waiting for the End», «Breaking the Habit», «Given Up» та ін.) і війни/конфліктів («Hands Held High», «The Catalyst», «War» та ін.). У третьому розділі осмислено художній простір людських стосунків, відчуження та міжпоколіннєвий конфлікт («Numb», «Sorry For Now», «A Place For My Head» та ін.) крізь призму теорії поколінь, що дозволило прочитати ліричного героя Linkin Park як типового представника мілленіалів.
Концептуальними домінантами картини світу Linkin Park визначено психологічну травму, пошук ідентичності, соціальне відчуження, танатологічні мотиви, збройний конфлікт, конфлікт поколінь та ідею подолання. Робота розширює теоретичну базу вивчення рок-поезії як самостійної літературознавчої категорії, а її результати можуть застосовуватися в університетських курсах з теорії літератури, американської літератури, культурології, сучасної поезії та в перекладацькій практиці.
