Артамонов М. А. Забезпечення прав затриманої особи згідно з кримінальним процесуальним законодавством України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» (08 – Право). – Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2026.
Дисертаційне дослідження присвячено розв’язанню наукової та практичної проблеми – забезпечення прав особи в контексті фактичного і юридичного затримання в кримінальному провадженні України. Сформульовано низку висновків і рекомендацій щодо регламентації затримання, алгоритму дій органів правопорядку під час затримання та забезпеченню прав затриманої особи, що мають стратегічне значення для гармонізації кримінального процесуального законодавства України з європейськими стандартами забезпечення прав осіб.
Уперше запропоновано комплексний підхід до визначення теоретичних засад і практичних питань зазначеного предмета дослідження, з огляду на сучасні зміни в кримінальному процесуальному законодавстві України, що пов’язані з воєнним станом.
З’ясовано співвідношення та відмінність понять «законність затримання» та «обґрунтованість затримання», встановлено, що їхнє правове значення та обсяг перевірки, яку вимагає Конвенція, є різним і потребують абсолютної чіткості визначення термінів, що містяться в ст.ст. 207, 208 КПК України.
За результатами дослідження, на підставі ст. 5 Конвенції, з огляду на практику діяльності міжнародних судових інституцій, визначено ключові стандарти реалізації прав затриманої особи.
Запропоновано затриманню особу присвятити окрему главу, як щодо кожного заходу забезпечення кримінального провадження в КПК України, а частину 2 ст. 176 Кодексу виключити.
Надано чітку регламентацію законного затримання, передбаченого статтею 207 КПК України.
Обґрунтовано необхідність доповнення положень статті 208 КПК України формулюванням, яке вимагатиме одночасної наявності двох критеріїв: обґрунтованої підозри щодо особи (юридична підстава) та однієї з невідкладних фактичних умов/випадків, передбачених у частинах 1 або 2 ст. 208 Кодексу (умова/випадок, що виправдовує відсутність ухвали слідчого судді).
Встановлено, що правові обмеження особи під час затримання, які випливають із режиму тримання, такі самі значні, як і під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це ефективний захід забезпечення кримінального провадження, водночас неправомірне затримання неминуче посягає на конституційні та конвенційні права осіб, цілком може призвести до їх порушення, бути причиною завдання істотної шкоди їх інтересам.
Проаналізовано сучасний стан реалізації прав затриманих осіб й осіб, що підлягають обміну. Виявлено недоліки законодавчої техніки у формулюванні норм про колабораційну діяльність і процедурні прогалини у визначенні статусу учасників обміну. Увагу зосереджено на практичних аспектах порушення компетенції суб’єктів затримання в умовах воєнного стану як чиннику, що загрожує системі конституційних прав громадян.
Важливим аспектом наукового пошуку стала перевірки законності затримання як системоутворювального юридичного аудиту, що здійснює захисник.
Професійний аналіз відповідності дій органів правопорядку матеріальним і процесуальним підставам, передбаченим ст.ст. 208 та 211 КПК України, є первинним фільтром допустимості доказів. Активна наступальна тактика захисника на цьому етапі, що передбачає фіксацію часових розбіжностей у протоколах, підстав затримання без ухвали слідчого судді та контроль за належною реєстрацією моменту фактичного позбавлення волі, є передумовою ефективного судового контролю в порядку статті 206 КПК України.
За результатами порівняльного дослідження законодавства різних систем, сформульовано висновок, що наша система наразі є прогресивнішою. Україні не слід копіювати окремі інструменти, водночас слід урахувати глобальні помилки. Водночас аналіз процесуальних кодексів країн ЄС засвідчило, що Україна обрала максимально європейський шлях, де слідчий суддя є ключовим учасником кримінального провадження.
Розроблено й обґрунтовано пропозиції з удосконалення кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування, пов’язаних із проблемами забезпечення прав затриманих у кримінальному провадженні.
Ключові слова: затримання, заходи процесуального примусу, кримінальне провадження, кримінальне правопорушення, досудове розслідування, судовий розгляд, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд, кримінальна відповідальність, права особи, захист прав і свобод.
