Панфьорова М. О. Проблематизація української національної ідентичності в українському фанфікшні про реальних осіб. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 «Філологія» (03 – Гуманітарні науки). – Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2026.
Робота присвячена вивченню української ідентичності в тому, як вона репрезентована в межах українського фанфікшну про реальних осіб. У межах цієї роботи ідентичність – це процес, що передбачає зміни й постійне коригування самооповіді. Дослідження демонструє процесуальність у її формуванні, використовуючи простір фанатської культури.
Фанфікшн – відносно молода форма популярної літератури, що досі отримувала обмежену увагу українських дослідників. Він активно впливає на сучасний літературний процес, особливо жанрову літературу. Хоч фанфікшн про реальних осіб більш стигматизований за медійний, вивчення цього сегменту лишається плідним у контексті українського літературознавства. Ця робота є першою спробою системного дослідження феномену українського фанфікшну: його природи, проблематики й функцій у контексті процесу національної ідентифікації.
Після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 р. кількість українськомовних текстів на одній із найбільших платформ для публікації фанфікшну «Archive of Our Own» помітно зросла. Серед першої хвилі робіт немалу частку становили фанфіки, що мають у фокусі політичних діячів сучасності. Проте, звісно, цей тренд також має свої предтечі, найвизначніша з яких – явище так званих петлюрченків і ширша ідея фандому навколо Української Революції.
Отже, об’єктом дослідження є українськомовні фанфіки про Українську Революцію і про сучасних політичних діячів. Предметом дослідження є український національний автообраз і засоби вираження української національної ідентичності в межах української фанатської культури.
Визначення національної ідентичності в межах роботи сформоване з огляду на праці С. Голла, Б. Андерсона, Е. Сміта, М. Ґібернау. Теоретичною основою дисертації слугували також базові дослідження з проблематики української національної ідентичності (О. Гнатюк, Я. Грицак, Г. Касьянов, М. Рябчук). Важливою складовою теоретичного підґрунтя стали студії пам’яті (А. Ассман, П. Нора, Б. Шацька). Допоміжною стала читацькоорієнтована критика С. Фіша. Основоположним підходом варто назвати інтердисциплінарний метод фанатських студій (Г. Дженкінс, М. Гіллс, К. Буссе, Дж. М. Фаталла).
У першому розділі окреслено основні теоретичні рамки дослідження. Визначено основні терміни, якими оперує ця робота. Паралельно розглянуто різні підходи до визначення фанфікшну. Канон визначено за першоджерело для фанфікшну. Коли йдеться про фанфікшн про реальних осіб, канон становлять розрізнені свідчення (інтерв’ю, виступи, соцмережі), з яких складається публічне життя певної знаменитості. Ближче розглянуто практику шипінгу як стратегію інтерпретації. Наприкінці розділу окреслені поняття, що стосуються національної ідентичності та її взаємодії з фанатськими просторами. Національна ідентичність конкретно покладається не лише на політичне визначення, але й на набір певних символів: культурних, географічних, історичних тощо.
У другому розділі у фокусі постає український історичний фанфікшн, присвячений Українській Революції. Образ С. Петлюри в досліджуваних фанфіках зазвичай поставав романтизованим, піднесеним. У ньому були підкреслені риси революціонера й лідера, водночас фізичні описи часто покладалися на фемінізовані «тонкі риси». Винниченкова тілесність була наголошена помітно менше, а його персонаж представлений передусім як письменник. Політично С. Петлюра опиняється однозначно на боці правди в більшості випадків, хоч яскрава зневага до В. Винниченка з’являється переважно у фанфіках, де він є романтичним конкурентом основної пари. Українська ідентичність у цих творах тісно переплітається із квірною.
У третьому розділі досліджено фанфіки про сучасних українських політичних діячів. Війна посідає в них чільне місце, нехай не йдеться про безпосереднє зображення бойових дій. Великий акцент падає на емоційне сприйняття війни та її наслідків. Ці відчуття часто виступають передумовою для розвитку романтичної лінії, що спонукає вважати це письмо терапевтичним. Загалом помітна тенденція до згладжування політичних конфліктів, через що Україна постає підкреслено об’єднаною.
Можна говорити про тісну взаємодію між українським фанфікшном і національною ідентичністю його автор:ок. В обох фандомах спостерігається тісне переплетення квірної ідентичності з українською, що відбувається на контрасті з гомофобним російським / радянським устроєм. Подальше дослідження українського фанфікшну має перспективи.
Ключові слова: ідентичність, українська ідентичність, українська література, фанфікшн, фанатські студії, популярна література, інтертекстуальність, інтерпретація, пам’ять, війна в літературі, інформаційне середовище, мотив, цінності, персонаж, жах.
