У дисертаційному дослідженні на підставі широкого кола актуалізованих джерел, частина з яких уперше запроваджується до наукового обігу, і наукової літератури схарактеризовані сутність, процеси становлення і розвитку волонтерського руху на території Чернігівської області під час російсько-української війни 2014–2025 рр., форми і напрямки волонтерської діяльності, а також реконструйовано соціальний портрет представників місцевого волонтерства.
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, завдання, сформульовано об’єкт та предмет дослідження, окреслено його територіальні та хронологічні рамки; зазначено наукову новизну, запропоновано практичне використання отриманих результатів; показано зв’язок роботи з науковими темами, програмами, планами; подано відомості про теоретико-методологічне підґрунтя, структуру роботи, апробацію її результатів, яка включає оприлюднення її основних положень на наукових конференціях та у наукових публікаціях.
У першому розділі «Методологія дослідження, історіографія проблеми та джерельна база роботи» охарактеризовано теоретико-методологічне підґрунтя роботи, а саме принципи і методи дослідження, розглянуто стан наукової розробки проблеми, схарактеризовано і проаналізовано актуалізовану джерельну базу дослідження. Вивчення процесів становлення і розвитку волонтерського руху на території Чернігівської області під час російсько-української війни 2014–2025 рр., форм і напрямків волонтерської діяльності було здійснено на підставі застосування загальнонаукових принципів історичного пізнання – історизму, системності, багатофакторності, об’єктивності, комплексності, а також діяльнісного підходу.
Методологічну основу дослідження становить поєднання загальнонаукових (аналіз і синтез, індукція та дедукція, логічний, історико-описовий) та спеціально-історичних методів (хронологічний, історіографічного аналізу, критики джерел, історико-системний, ретроспективний, історико-порівняльний), що дозволило комплексно дослідити еволюцію волонтерського руху. Ключове значення мав метод усної історії, який забезпечив збір, фіксацію та інтерпретацію свідчень учасників волонтерського руху й дав змогу реконструювати повсякденні практики та мотивації. Теоретичну основу доповнює концепція комунікативної дії Ю. Хабермаса, що дозволяє розглядати волонтерство як форму соціальної взаємодії, в межах якої через довіру та солідарність формується простір воєнного повсякдення. Понятійний апарат («волонтерство», «доброчинність», «благодійність») інтерпретовано з використанням міждисциплінарного підходу.
У процесі підготовки дисертаційного дослідження було опрацьовано наявний історіографічний матеріал. Повсякденне життя населення та розгортання волонтерського руху під час російсько-української війни на всеукраїнському рівні досліджують Г. Боднар, Г. Грінченко, А. Киридон, О. Лисенко. На регіональному рівні науковою розробкою порушеної проблеми займається колектив Науково-дослідного центру усноісторичних досліджень Навчально-наукового інституту історії та соціогуманітарних дисциплін імені О.М. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка в межах реалізації тем науково-дослідних робіт «Регіональна історія та історіографія Північного Лівобережжя» та «Етнографічні дослідження Чернігівщини». Аналіз історіографічного підґрунтя дозволив з’ясувати стан наукової розробки проблеми та виявити наявні прогалини, а також підтвердив актуальність обраної теми та необхідність її наукової реалізації.
Джерельну базу дисертаційного дослідження складають наступні види джерел: нормативно-правові акти (міжнародне і національне законодавство та підзаконні акти, документи органів місцевого самоврядування), джерела особового походження (щоденники, спогади, мемуари), матеріали періодичної преси та електронних засобів масової інформації, статистичні та аналітичні матеріали, соціологічні моніторингові дослідження, усноісторичні свідчення, в тому числі зібрані автором у процесі наукового пошуку. Допоміжне значення має використання аудіовізуальних джерел, котрі були застосовані при укладанні додатків.
