Дисертацію присвячено комплексному теоретико-правовому дослідженню приватно-правового регулювання космічної діяльності в умовах комерціалізації космосу та розвитку концепції NewSpace.
У роботі досліджено трансформацію сучасного космічного права від переважно міждержавної системи міжнародно-правового регулювання до багаторівневої гібридної моделі, у межах якої приватно-правові механізми набувають самостійного регулятивного значення. Обґрунтовано, що розвиток приватної космічної діяльності супроводжується істотним розширенням сфери застосування договірних, корпоративних, страхових, інвестиційних та колізійно-правових механізмів, які поступово формують окремий сегмент транснаціонального правового регулювання космічної діяльності.
Встановлено, що сучасна космічна діяльність є комплексним об’єктом правового регулювання, у межах якого поєднуються міжнародно-правові, адміністративно-правові, цивільно-правові, господарсько-правові та колізійно-правові елементи. Доведено, що міжнародне космічне право не створює цілісного механізму регулювання приватноправових відносин у космічній сфері, внаслідок чого значний обсяг регуляторної функції переноситься на національне законодавство, договірні конструкції та механізми міжнародного приватного права.
У дисертації проаналізовано систему суб’єктів приватно-правових космічних відносин та визначено особливості правосуб’єктності приватних операторів космічної діяльності. Обґрунтовано похідний характер їх правового статусу від міжнародно-правових зобов’язань держави та національних дозвільних режимів.
Досліджено правову природу космічних контрактів та визначено їх значення як основного компенсаторного механізму подолання прогалин міжнародно-правового регулювання. Встановлено, що космічний контракт у сучасних умовах виконує не лише регулятивну, а й координаційну, інтеграційну та ризикорозподільчу функції.
Значну увагу приділено особливостям правового режиму об’єктів інтелектуальної власності у сфері космічної діяльності. Доведено, що у космічній сфері істотно зростає роль договірних механізмів у розподілі та реалізації прав на результати космічної діяльності.
У роботі комплексно досліджено страхування космічних ризиків та обґрунтовано його трансформацію з допоміжного інструменту забезпечення космічної діяльності у системоутворюючий елемент приватно-правового регулювання космічної діяльності. Визначено, що система страхування космічних ризиків охоплює всі стадії життєвого циклу космічного об’єкта та забезпечує комплексний розподіл ризиків між учасниками космічної діяльності.
Проаналізовано особливості вирішення приватно-правових спорів у сфері космічної діяльності. Доведено, що міжнародний арбітраж фактично сформувався як основний механізм вирішення приватно-правових спорів у космічній сфері, а космічна специфіка впливає переважно на особливості процесуального розгляду відповідних спорів.
Досліджено особливості юрисдикції та застосовного права у сфері космічної діяльності. Обґрунтовано, що традиційні територіально орієнтовані колізійні моделі є недостатньо ефективними для регулювання космічних правовідносин. Доведено, що в умовах космічної діяльності принцип найбільш тісного зв’язку трансформується у базовий принцип визначення застосовного права, який дозволяє інтегрувати множинні транснаціональні зв’язки космічного правовідношення у єдину функціональну модель колізійного регулювання.
Обґрунтовано, що сучасна космічна діяльність спричиняє трансформацію міжнародного приватного права від територіально орієнтованої моделі до функціональної моделі регулювання, заснованої на комплексному врахуванні держави запуску, держави реєстрації космічного об’єкта, місця здійснення контролю над діяльністю, місця економічного ефекту та інших транснаціональних зв’язків.
У роботі сформульовано висновок про поступове формування у сфері космічної діяльності елементів особливого транснаціонального регуляторного середовища (lex mercatoria spatialis), яке охоплює договірні практики, корпоративні стандарти, страхові моделі, арбітражні механізми та інші форми недержавного регулювання.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання сформульованих у дисертації положень у науково-дослідній діяльності, правотворчій та правозастосовній практиці, а також у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Космічне право», «Міжнародне космічне право», «Міжнародне приватне право» та інших навчальних курсів.
