Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретико-методичних засад регулювання ринку продукції аквакультури. Обґрунтовано доцільність комплексного поєднання класичної, кейнсіанської, неокласичної, інституціональної та неоінституціональної теорій, що стало основою удосконаленого концептуального підходу до регулювання ринку продукції аквакультури. Встановлено, що регулювання розвитку ринку продукції аквакультури має здійснюватися на основі комплексного врахування економічних наслідків функціонування галузі, рівня продовольчої безпеки, імпортозалежності та інклюзивного розвитку. Обґрунтовано, що використання удосконалених методичних підходів до оцінювання зазначених індикаторів посилює аргументованість рішень, сприяє розвитку внутрішнього ринку продукції аквакультури, зміцненню ринкових позицій вітчизняних виробників, а також забезпеченню сталого розвитку галузі. Запропоновано інтегрувати до системи регулювання показник імпортозалежності, граничне значення якого для забезпечення продовольчої безпеки становить 30%, а також індекс інклюзивності розвитку ринку продукції аквакультури, розрахунковий рівень якого досяг 62,5%. У результаті дослідження обґрунтовано, що сучасна модель імпортозалежності ринку продукції аквакультури України визначається невідповідністю між
видовою структурою національного виробництва та споживчим попитом населення. Встановлено, що у 2024 р. імпорт лише шести основних видів риб, зокрема оселедець, скумбрія, шпрот, мерлуза, минтай і путасу, становив 239,8 тис. тонн у перерахунку на живу масу, а разом із лососевими – 290,0 тис. тонн, що у 6,5 разів перевищувало сукупний обсяг внутрішнього виробництва продукції рибальства та аквакультури в 45,0 тис. тонн. Доведено, що політика імпортозаміщення має бути орієнтована не на заміну океанічних видів риб, виробництво яких обмежене природними умовами України, а на розвиток перспективних напрямів аквакультури, насамперед форелівництва, виробництва кларієвого сома та інших видів із високим потенціалом заміщення імпортної продукції, розширення виробництва продукції з високою доданою вартістю, що формує методичне підґрунтя для запровадження економічно обґрунтованої державної підтримки та розвитку ринку продукції аквакультури в умовах продовольчих викликів. Розроблено комплексний підхід до використання міжнародного досвіду регулювання ринку продукції аквакультури шляхом порівняльного аналізу моделей державної підтримки Норвегії, Канади, Японії та Чилі. Обґрунтовано, що міжнародна практика регулювання ринку продукції аквакультури базується на комплексному поєднанні планування, інноваційного розвитку, цифровізації виробничих процесів, екологічного контролю та фінансової підтримки галузі. В ході дослідження встановлено, що 80,6% респондентів відзначили потребу в оновленні виробничого обладнання, 81,5% в аераційному обладнанні, 69,0% у технічному оснащенні цехів із виробництва кормів, 62,1% у механізованих системах їх роздачі, 67,9% в обладнанні для вилову риби, 75,0% у засобах транспортування живої риби, тоді як 53,3% підприємств використовують обладнання українського виробництва. Одночасно встановлено, що витрати на рибопосадковий матеріал формують 32,8–38,0% собівартості товарної риби залежно від виду, а найбільшою складовою виробничих витрат під час вирощування лососевих є оплата праці з нарахуваннями 4 621,91 тис. грн, або 58,19% виробничої собівартості. У ході проведеного дослідження з’ясована доцільність імплементації принципів регулювання в галузі, де товаровиробники, які здійснюють вирощування рибопосадкового матеріалу, а також товарної риби мають право на отримання бюджетної дотації. Запропоновано надати підтримку виробникам риби на 1 кг виробленої форелі райдужної у розмірі 117,6 грн, кларієвого сома у сумі 51,6 грн з урахуванням динаміки формування доданої вартості. На підставі проведених розрахунків встановлено, що загальна потреба у отриманні державної підтримки становить 133 664,3 тис. грн у 2025 р., 182 033,7 тис. грн у 2026 р. та 249 048,8 тис. грн у 2027 р., або 564 746,9 тис. грн за 2025–2027 рр. За прогнозними розрахунками, упродовж 2025–2027 рр. очікуваний обсяг фінансових надходжень у сфері аквакультури становитиме 4 174 597,8 тис. грн. Водночас загальний обсяг витрат, пов’язаних із реалізацією механізмів державної підтримки галузі, прогнозується на рівні 761 159,4 тис. грн. У результаті економічний ефект від функціонування галузі аквакультури становитиме 3 413 438,4 тис. грн.
