Зубко Є. С. Чисельне моделювання зворотного розсіювання світла частками і середовищами з випадковою дискретною структурою

Об'єкт досліджень: частинки неправильної випадкової форми і дискретні середовища, що складені з таких часток. Мета: встановлення закономірностей розсіювання світла частками і середовищами зі складною структурою. Методи: метод дискрет-дипольного наближення; теорія Мі; запропонована в роботі чисельна модель переносу випромінювання в дискретному середовищі, котра складається з часток неправильної форми. Результати, новизна: Вперше виявлено, що співмірні з довжиною хвилі світла частки випадкової форми формують негативну гілку сту-пеня лінійної поляризації, котра є дуже несиметричною. Вперше показано, що симетрична форма гілки негативної поляризації може бути отримана змішуванням двох різних сортів часток, із власними несиметричними гілками негати-вної поляризації. Вперше отримано нову, безкоординатну форму запису рішення задачі дифракції плоскої монохрома-тичної електромагнітної хвилі на кулі (теорії Мі). Вперше створено комп'ютерну модель розсіювання світла порошко-подібною поверхньою, що дає гарне якіснеузгодження з даними лабораторних досліджень. Вперше виявлено, що для дискретних середовищ тільки ефект когерентного поси-лення зворотного розсіювання формує негативну поляриза-цію світла. Вперше виявлено, що навіть у таких темних об'-єктів, як напилена на скло сажа, вищі порядки розсіювання впливають на форму гілки негативної поляризації світла. Галузь використання: оптика, радіофізика.