Журавльова Т. В. Час як феномен людської життєдіяльності

Дисертацію присвячено виявленню ролі та місця філософсько-антропологічної традиції осмислення феномену часу в людській життєдіяльності, яка бере час у межах суб'єктивного переживання (Августин, Дільтей, Гусерль) й обмежує фактичність кінечного людського існування (Гайдегер). Дисертант звертається до проблеми життєдіяльності людини, яка має фундаментальне значення для філософської антропології, що досліджує реальну фактичність людського існування: проблема соціального ритму, тривалості, роль часу в процесі самоконституювання особистості. З'ясовується значення темпоральності та об'єктивованих параметрів часу для філософсько-антропологічного осмислення часу. Аргументується думка про необхідність залучення соціальних та інтерсуб'єктивних моментів діяльності для аналізу процесу конституювання особистості. Виявляється персональне значення особистості та її переживань для темпорування традиції, значення дії як події, що і визначає історичність людського існування.