Чумаченко О. А. Міф і мистецька гра в естетиці неоромантизму

Розглядається проблема міфу та мистецької гри в українській неоромантичній літературі і кіно 20-30-х. та 70-х. років ХХ ст. Український неоромантизм пов'язаний з переосмисленням революційних ідеалів та пошуком національної ідентичності. Українські неоромантики, такі як Ю.Яновський, О.Довженко, І.Багряний продовжували традиції, започатковані в європейському мистецтві Р.Кіплінгом. Їх твори розглянуті в контексті мистецьких рухів 1920-1970-х років в Україні і Росії, представлених Б.Антоненком-Давидовичем, Ю.Липою, М.Хвильовим, Ю.Кленом, Є.Плужником, Є.Маланюком, М.Гумільовим, М.Тихоновим, Е.Багрицьким, Л.Рейснер, екранізаціями творів Р.Кіплінга та радянськими пригодницькими фільмами, що використали традиції кіплінгівського сюжетотворення та довженківської кінематографії. Естетика неоромантизму, базована на ідеях мистецької гри і міфотворення, проявляється у формуванні специфічного світобачення автора. Розвиток кіплінгівської традиції позначає шляхи переходу від модерністського до постмодерністського мистецтва в розвитку української культури.