Об'єкт дослідження: система інституціональних інвесторів. Мета дослідження: розробка науково-концептуальних основ формування та функціонування інституціональних інвесторів як специфічної системи фінансування сучасної ринкової економі-ки, визначення їх місця в ній. Методи дослідження: системно-го, порівняльного, історичного аналізу, індукція, дедукція, уза-гальнення, аналіз, синтез, економіко-математичні методи, гру-пування, прогнозних розрахунків, переходу кількісних змін у якісні, методи побудови схем, моделей економічних процесів. Результати: методологічно обґрунтовано нове положення про те, що інституціональні інвестори є системою фінансових уста-нов, що самоорганізується та в основі функціонування якої ле-жить принцип "колективного індивідуалізму"; запропоновано авторську концепцію структурування системи інституціональ-них інвесторів, що включає шість основних організаційних форм установ: пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, добродійні фонди, фінансові компанії і депозитні уста-нови; визначено чинники, що обумовлюють механізми формування і функціонування інституціональних інвесторів, а саме: загальні принципи діяльності, специфіка фінансової установи, національні особливості, методи державного регулювання; визначено етапи процесу управління інституціональними активами; розкрито ключову роль інституціональних інвесторів у вирішенні виробничо-економічних завдань, серед яких: фінансування господарюючих суб'єктів, підвищення рівня економічного розвитку країни, участь у злитті та поглинанні компаній, корпоративне управління, участь у процесах роздержавлення економіки, фінансування нових науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, формування кадрового потенціалу; встановлено взаємозв'язок між процесом інституціоналізації та розвитком світової фінансової системи; визначено участь інсти-туціональних інвесторів у розв'язанні певних соціальних про-блем, серед яких: сприяння створенню системи соціального забезпечення, добродійна діяльність і формування ефективних способів накопиченнязаощаджень населення; розкрито основні особливості формування і функціонування системи інституціо-нальних інвесторів в Україні, провідну роль в якій грають коме-рційні банки, а небанківський фінансовий сектор тільки починає розвиватися; визначено фактори, що стримують динамічний розвиток інституціональних інвесторів в Україні, а також роз-глянуто перспективи їх подальшого розвитку. Новизна: роз-крито сутність нових економічних категорій: "система інститу-ціональних інвесторів" і "система інституціонального інвесту-вання"; методологічно обґрунтовано положення про те, що інституціональні інвестори є системою, яка самоорганізується і включає елементи, котрі взаємодіють як між собою, так й з на-вколишнім середовищем - індивідуальними інвесторами, фі-нансовими менеджерами, фондовими ринками, державними органами; запропоновано авторську концепцію періодизації еволюції системи інституціональних інвесторів у взаємозв'язку з розвитком світових фондових ринків; визначено місце інсти-туціональних інвесторів у вирішенніосновних виробничо-економічних, фінансово-інвестиційних і соціальних завдань; уперше проаналізовано ступінь інституціоналізації фондових ринків, який характеризує рівень домінування інституціональ-них інвесторів на фондовому ринку; окреслено цілісну систему загальних проблем як для всіх інституціональних інвесторів (с. 147-150), так й для окремих установ (с. 151-160), а також основ-ні напрямки майбутнього розвитку їх в Україні. Область вико-ристання: республіканська
